Настя поспішала на побачення. В неї велика радість. Сьогодні вона скаже своєму коханому Андрію новину, вагітна. Як же зрадіє хлопець. Адже він постійно говорив, що любить дітей і буде радий, коли вони стануть батьками. Правда мріяли про дітей потім, як закінчать вчитися, підуть працювати. Тільки потім одружаться. Але ж вона вже вагітна, навіщо відтягувати. Настя мріяла, як Андрій закружляє її від радості, що зовсім скоро стане татом.
Коли зустрілася з молодим чоловіком і повідомила новину, радості на його обличчі не помітила. Здавалося навпаки, незадоволений. Вечір пройшов сумно. Настя плакала, Андрій лаяв її, що не бажає ставати батьком так рано. Навіть гроші дав на аборт. Настя не посміла сказати, що вже пізно щось робити. Так і розійшлися. Від тих пір Андрія Настя більше не бачила. Говорили, що на другий день він переїхав жити в інше місто. Туди й перевівся в інститут.
Настя залишилася сам на сам зі своїми проблемами. Допомогти нікому. Тому на канікули поїхала до батьків. Розповіла всю правду про вагітність. Тим більше, що животик якось швидко округлювався. Мама плакала, але що поробиш. Народжувати вирішили там, вдома. Тому що приходиться якраз на середину літа. До наступного навчального року вона встигне.
Народила Настя двійнят. Хлопчика і дівчинку. Плакала над ними. Розуміла, що одна не виростить. І мама говорила, щоб вирішувала кого залишить собі, хлопчика чи дівчинку. Від одного, щоб відмовилася. І так важко буде з одним, не те що двох. Санітарка підходила до Насті, говорила, щоб не залишала дитину. Весь вік жаліти буде. Марія Петрівна знає таких мам, які потім все б віддали, щоб повернути своїх дітей.
Та Настя слухала маму. Сама вирішила, що з дівчинкою справиться краще, а хлопчику чоловіче виховання потрібно, тому його залишила в пологовому будинку. Мама допомагала виховувати Оленку. Дівчинка росла спокійна, не заважала. Через чотири роки Настя зустріла чоловіка, який запропонував вийти за нього заміж. Оленка йому не тягар, навпаки, подружилися. Дівчинка називала його татком.
Минули роки. Оленка вивчилася, працює. Є в неї хлопець, але ніяк не познайомить з батьками. Все не виберуть час, коли зустрітися. Нарешті домовилися. Коли Настя побачила хлопця своєї доньки, застигла на місці. Наразі згадала, що Оленка говорила, як вони схожі між собою. Розповідала, що мама його залишила в пологовому будинку. Добре що знайшлися батьки, які всиновили Сашу. Яка ж то мати, що змогла кинути своє дитя?
Оленка все говорила, говорила, а Настя зрозуміла. Нарешті прийшла розплата за поступок, який зробила в молоді роки. Як їй сказати, що вони брат і сестра. Наразі відкриється вся правда про неї. Як поступити, що робити?
