Мирослава народжувала вже вдруге, вона знала, як правильно дихати та поводитися на пологах, лікарі були задоволені слухняною пацієнткою. Вона народила досить швидко, дитинка була без жодних патологій. Вона пригорнула маля до грудей, коли почула крики із сусідньої палати.
Виявилося, що у пологовому у цей час чергова зміна медиків вже десяту годину поспіль працювала з молодою дівчиною, яка народжувала вперше. Зрештою все закінчилося благополучно, і на світ з’явилися дві дівчинки-близнючки.
Дві жінки з дітками лежали в одній палаті, але молода мама дівчаток виглядала сумною, ніби її взагалі не тішили діти. На наступний день до неї прийшла її мама. Вони довго пошепки щось обговорювали, а потім плакали.
Після цієї розмови у двох маленьких дівчаток не стало ні мами, ні бабусі.
Горе-мама написала відмову від немовлят, лікарі нічого не могли з цим зробити, тільки обурювалися мовчки.
Умовити породіллю забрати заяву не вийшло ні в кого. Запрошували навіть священика, але бабуся дітей постійно втручалася в розмову і не давала шансів переконати маму не кидати крихіток.
А Мирослава кілька днів годувала чужих дітей, з дозволу лікарів, всіх трьох дівчаток, молока у неї було багато. До неї часто приходив чоловік, з вигляду – сумлінний трудяга. Вони тихенько спілкувалися, а перед випискою Наташа сказала, що вони вирішили забрати всіх трьох.
Головний лікар дуже допоміг в цій ситуації, адже двох сестричок вже мали віддавати в дитячий будинок, а він посприяв, щоб це відхилити якнайшвидше.
На виписці щасливий чоловік зустрічав дружину з трьома дівчатками, звичайно, тут не обійшлося й без журналістів, які дізналися про благородних батьків. Батьки трьох діток, у свою чергу, заявили, що завжди мріяли мати багато дітей.
