Народила я свого першого синочка коли мені ще не було вісімнадцяти років. Звісно з моїм хлопцем ми тоді не планували дітей, так вийшло, що я завагітніла. І ми вирішили одружитися і виховувати нашого Семена у повноцінній родині.
Спочатку всі родичі були проти нашого подружжя, говорили, що ми самі ще діти та не зможемо поставити сина на ноги. Але ми не послухали нікого, вирішили орендувати квартиру та почати сімейне життя окремо від усіх. Спочатку нам було не дуже легко жити. Важко було поєднувати навчання та роботу. А коли я вже народила, то забезпечував нашу сім’ю тільки мій коханий. Але ми нормально справлялися удвох з нашим маленьким Семеном.
Але, звичайно, всі мої родичі не могли мене залишити без їхніх порад, як правильно виховувати сина. Я людина пряма, і слухати всі ці лекції не хотіла. Тому я один раз прямо сказала, що мені ніяких порад не потрібно. Я й сама можу виховати свою дитину так, як вважаю за потрібне. А родичі нехай виховують своїх дітей, а не моїх.
Та, на жаль, я ще дуже довго слухала лекції не тільки від родичів, а й від різних мам на дитячих майданчиках як я повинна виховувати Семена. Ось є один приклад: якось ми з синочком були на дитячому майданчику та він грався машинкою, та раптом спіткнувся, впав та сильно вдарився підборіддям об бордюр. І я не стала бігти до нього, хапати та обціловувати його, а просто сказала, що це все нічого страшного, плакати не потрібно. Ось мій синок сам піднявся, перетерпів той біль та й пішов далі бавитися. А в цей момент всі інші мами напали на мене, сказали яка я черства та байдужа до своєї дитини. А я всього-на-всього виховую у дитини сміливість, терплячість та мужність.
Ось зараз Семену вже дев’ять років і він сам в змозі про себе піклуватися. Бувши в такому віці він може приготувати їжу, якщо пораниться сам собі зупинити кровотечу та продезінфікувати рану. Також мій син самостійно робить домашнє завдання та допомагає мені в прибиранні. Зараз я вже на сьомому місяці вагітності, і я впевнена, що коли я народжу другу дитину, то допомогу у вихованні я можу очікувати не тільки від свого чоловіка, а й від синочка. І взагалі, я вважаю, що майбутній дружині мого сина не аби як пощастить, і все це завдяки такому вихованню.
