Анжела взяла декретну відпустку. Вона довго до цього йшла. У них із чоловіком народилася донечка. Дівчинка спокійна, плаче мало. Поїсть і спить. Дівчині здається, що Наташу можуть няньчити бабусі. Адже вона бізнес леді. Без роботи не може. Довіряти своїм робітникам на сто процентів також не буде. Її присутність має бути постійна. Народження доньки ніяк не вкладалося в її плани.
Тому коли через місяць після народження Наташі, заявила чоловіку Олександру, що йде на роботу, тому відняло мову. Чому йти? Адже донечка маленька. Вона потребує маминої уваги. І молочко. Переходити на суміші, коли мамине молочко незамінне. Грошей вони не потребують. Олександр добре заробляє. І з Анжелиного бізнесу немалий прибуток мають. То навіщо дитину лишати самого цінного для неї наразі, маму.
Боротьба йшла довго. Анжела й Олександр сварилися, мирилися. Дружина ніяк не могла звикнути, що прив’язана до дитини. Ще не скоро зможе вільно ходити по своїх справах. І чоловік її не розуміє. Їй скучно вдома. Вона звикла бути в центрі подій. На крайній випадок можна найняти няню, якщо бабусям важко буде справлятися. Але чоловік невмолимий, придумує різні причини, лише щоб Анжела сиділа вдома.
Олександр не розумів дружину. Як можна кинути місячну дитину і бігти на роботу. Їй що, грошей мало, чи спілкування? Наташа, таке гарне спокійне сонечко. Їй потрібна мама поруч, а не на роботі. Через тиждень потрібно вирішити, залишиться Анжела в декреті, чи піде на роботу. Скільки зусиль витратив чоловік, щоб умовити дружину оформити декретну відпустку. Нарешті це сталося. Вони домовилися, що в ті дні, коли дружині потрібно піти на роботу, він залишатиметься з донечкою, або бабусі.
Є жінки, котрі не можуть жити без роботи. Навіть діти їх не зупиняють. Так сталося і з Анжелою. Добре, що в неї хороший чоловік, який терпеливо доводив про зв’язок між мамою і дитиною.
