Коли мама залишилася сама через втрату батька, Оксана порадила мені забрати її до нас. Мовляв, так їй легше буде перенести втрату. Я теж сильно переживав через те, що батька вже немає з нами, але нічого тут не поробиш. Але я знаю свою маму та її життєві принципи. Знаючи її впертість я очікував, що вони з Оксаною не зможуть жити разом. Дружина переконала мене, що все буде добре. Тим більше, що вона допомагатиме нам з сином.
Я не мав сили сперечатися з дружиною ти ми запросили маму жити до нас. Вона дуже зраділа цьому та швиденько переїхала до нас. Разом нам дійсно легше було пережити втрату батька, але згодом почалися перші конфлікти через харчування.
Оксана ретельно стежить за нашим харчуванням, ми маємо фінансову змогу харчуватися якісними продуктами, щодня споживаємо свіжі овочі та фрукти. Щотижня ми купуємо продукти в місцевому супермаркеті.
Моя мама така людина, що навіть зіпсовані продукти не викидає. Якщо, наприклад, яблуко підгнило, то вона його не викидає, а лише обрізає пошкоджені частинки, а все решта подає до столу. Наш холодильник став схожим на помийну яму. Свіжі фрукти та овочі мама брати забороняє, каже, що вони на потім. Але поки ми з’їдаємо те, що дає мама, фрукти та овочі, які були свіжими, теж стають зіпсованими.
Мама вже починає нервувати Оксану, звинувачуючи нас в марнотратстві, каже, що зараз все дороге та нічого викидати не можна. Я постійно їй пояснюю, що ми можемо дозволити собі споживати свіжі продукти та викидати те, що зіпсувалося. А якщо споживати зіпсовані харчі, то й здоров’я теж може зіпсуватися.
Тепер мама стала охороняти свіжі овочі та фрукти, нікого до них не підпускає. Відтоді у нас вдома почали виникати суперечки через їжу. Я б ніколи не подумав, що можна сваритися через такі дрібниці.
До того, як мама до нас переїхала, у неї постійно були проблеми зі здоров’ям через її харчові звички. я відчуваю, що скоро такі ж проблеми будуть і у нас.
Ми з дружиною вирішили покінчити з цим та, коли ми з мамою ходили у справах, Оксана перебрала вдома всі зіпсовані харчі. Після повернення додому мама зрозуміла, що зіпсованих продуктів вдома не залишилось. Що ми тоді про себе тільки не почули: ми марнотратні, скоро підемо з торбами по світу, діти Африки голодують, а ми продуктами перебираємо…
Назвала Оксану поганою господинею, бо вона зовсім не цінує тих грошей, які я заробляю важкою працею.
З продуктами якось розібрались, а згодом додалися інші клопоти, мама почала економити світло та вимикала, на її думку непотрібні прилади. Таким чином у нас вдома постійно зникав інтернет, бо мама вважала роутер непотрібним приладом, довелося перемістити його в те місце, куди мама дістатися не могла.
Потім діло дійшло до шкарпеток. Мама почала їх зашивати. Якщо дірка була дуже велика, то вона просто їх зшивати, причому такою ниткою, що було помітно. Мало того, примушувала їх носити. На Оксану вона впливу не мала, ми з сином мусили підкорятися її волі.
Якось після роботи у мене було тренування в спортзалі та друзі помітили мої шкарпетки та пожартували: “Що, мамця шкарпетки тобі заштопала?”. Ми посміялися та забули про цей випадок, а от на сина глузування однокласників дуже погано вплинули. Артем після них відмовився йти в школу, бо вважав, що з нього знову глузуватимуть.
Я не міг змовчати та викликав маму на серйозну розмову. Сказав їй що і на харчі, і на шкарпетки ми маємо гроші. Але мама наче не чула мене. Вона залишилася на рівні тих років, коли все було в дефіциті та потрібно було економити.
Не знаю, як Оксана це все витримує, але я не маю наміру це все терпіти.
Що робити поки не вирішив, але точно знаю, що це просто так не залишу.
