Ми з чоловіком все своє диття присвятили нашому сину. Старалися і працювали, щоб він усе мав. Тарас у нас єдиний і довгоочікуваний син. Ми його народили через вісім років після одруження і то з великою Божою допомогою.
На Тараса ми покладали великі надії. Нам хотілося, щоб він отримав від життя усе, чого у свій час ми не мали. Та й це, мабуть, бажання усіх батьків.
Вкладали в Тарасика всі свої сили і кошти. Він відвідував і різні спортивні секції, і з репетиторами займався. А в старших класах вирішив, що хоче бути інженером комп’ютерного обладнання. Звичайно, що ми його підтримали і почали шукати інститут для сина.
На четвертому курсі Тарас собі знайшов дівчину. Описував нам свою Сніжану, як ангела неземної краси і з твердим і гострим розумом. Ми з чоловіком дивувалися.
Після завершення навчання Тарас повернувся додому, та ще йне сам. Привіз свою Сніжану жити до нас. Сказав, що планує одружуватися, але деякий час вони хочуть просто пожити разом. У нашій квартирі.
Так, як ми любимо сина – нічого проти йому сказати і не могли. Але ця Сніжана – це щось. Дуже цікаво де він її відшукав.
Сніжана була з якогось села. Мабуть, дуже глухого. Вона не володіла елементарними правилами поведінки і не контролювала свого язика. Більше того, вона так багато курила, як мій дід.
По дому вона абсолютно не допомагала. Лише хотіла жити на всьому готовому. Та й на роботу не влаштувалася. Коли мені це все порядком набридло – я сказала Тарасу, що не хочу бачити цю Сніжану в своєму домі. Якщо у них таке велике кохання то хай їдуть жити до її батьків. З мене годі бути прибиральницею для якоїсь задрипанки.
Тарас зажурився. а потім зізнався мені, що Сніжана вагітна на третьому місяці.
О, мати рідна! Як вагітна? Мені це не вкладалося в голові. Вона ж курить, як паровоз. Яка ця дитина народиться? Одразу з цигаркою в роті? Чи як?
Бідний мій Тарасик. Ох бідний. Вляпався, так вляпався. Її тепер і не виженеш з дому. Доведеться терпіти все життя.
Далі Сніжана почала ще й пиво пити. На шостому місяці могла в день випити дві літри пива і закурити добряче. На мої зауваження не реагувала. А я її попереджала. Хотіла застерегти, як рідну дитину. От у неї від її зловживань і трапився викидень. Точніше передчасні пологи і дитинка народилася не живою.
Якщо чесно – я й була рада цьому. Добре, що вони офіційно не одружилися, а то було б складніше. Потерпіла ще два місяці цю Сніжану і сказала, що більше її в своєму домі бачити не хочу. Чоловік мене підтримав. А син засмутився, але розумів, що життя з такою жінкою точно не буде.
Як вона з скандалом поїхала – мені аж дихати легше стало.
