Ми з дружиною давно хотіли відпочити. Тож завчасно домовилися про відпустки і почали складати речі. Спочатку мали на меті їхати на море власним автомобілем. Як тільки знайомі дізналися про це, то напросилися в попутчики. Та ось коли до виїзду було 5 днів, я помітив, що є певні проблеми в машині.
Ну, і часу копирсатися в ній не було, тож вирішили поїхати на машині друга, а по приїзду взятися за ремонт своєї.
Отак ми вирушили у дорогу. Неподалік Одеси знайшли непоганий, на перший погляд, готель і заселилися туди. Нам пощастило, адже номера були доволі бюджетними, готували їсти ми самі, а неподалік був розважальний центр. Як і всі відпочиваючі, ми цілими днями пропадали на морі: загоряли, купалися. Вечорами ходили гуляти.
І от настав останній вечір нашого відпочинку. Ми з Ангеліною пішли до номера друзів і постукали. Довго двері нам ніхто не відчиняв. Дивно, адже вони повинні бути там. Тож ми зателефонували їм, та ніхто не відповідав. Пішли на рецепцію і там дізналися, що друзі виїхали ще зранку. Напевно, ми не побачили, коли вони збиралися, бо саме ходили на місцевий риночок.
Що ж нам робити далі? Якщо наш транспорт уже в дорозі. Якось розпитали місцевих жителів, як дістатися до Одеси, а тоді сіли на нічний потяг. Та от витратилися ми добряче, адже квитки були на шикарне купе, що було найдорожче з усіх варіантів.
Дорога була довгою і нудною. Більше доби ми трусилися в тому потязі, а тоді сунули свої торби з сувенірами і особистими речами. Потім довелося довго відходити від такої поїздки. А на наступний день друзі подзвонили і заявили, що поїхали раніше, бо з нами було нудно і сумно. Тому решту відпустки вони провели удвох.
Навіть не знаю, як можна далі спілкуватися з цими людьми.
