Моя свекруха ще за життя вирішила скласти заповіт. За ним її квартира мала належати моїм дітям. Насправді житло було класним – дві великі кімнати з непоганим ремонтом. Та от в інших кімнатах ремонт не завадив би. І після того, як Тетяна Богданівна пішла з життям потрібно було доробити ремонт у всій квартирі.
Моя донька в той час навчалась в університеті, була в стосунках із чудовим хлопцем, який також приходив допомагати з облаштуванням квартири. Коли обоє закінчили університет, то вирішили одружитися.
Молодший же мій син ще навчався в школі. А відразу після випускного пішов служити. Коли повернувся, то став жити зі мною. А донька народила якраз йому племінника. Після служби потрібно було далі чимось займатися. Рома вступив у коледж. Там завів багатенько друзів, які часто приходили до нас у гості. Мене це не дуже влаштовувало. Оскільки вони сильно шуміли. Коли я робила зауваження, то Роман кричав, що міг би жити в квартирі, яку йому заповіла бабуся, та я несправедливо поселила туди дочку, а не його.
Мене це образило. Вони ж самі поговорили і вирішили, що там житиме Аліса. Я ніяк туди не вмішувалась.
Тоді дочка стала сваритися із своїм чоловіком. Щось в сімейному житті пішло не так. Навіть почали задумуватися про розлучення. Я подумала, що навіть якщо розлучаться, то у доньки буде свій притулок. А Рома ж уже доросла людина. Зможе самостійно заробити на своє житло. Куди піде бідолашна Аліса з дітьми на руках?
Мій чоловік не в захваті, що Рома такий дорослий мужчина, а досі живе із батьками. Міг би давно піти на роботу і якось планувати своє майбутнє. Або для початку могли б продати квартиру бабусі, гроші поділити і тоді все буде по-чесному.
Навіть не знаю, як далі бути і як вчиняти. Не хотілося б, щоб подарована квартира стала яблуком розбрату. Дочка з чоловіком нібито й налагодила стосунки. Він запропонував продати квартиру, купити на виручені гроші меншу і зробити в ній гарний ремонт за свої збереження. Ідея начебто й непогана, але тоді моя Аліса залишиться з нічим. А я вже наперед знаю, що син гроші за свою частину витратить на гулянки. Тому не бачу сенсу вчиняти саме так.
Наша родина останнім часом взагалі не може нормально спілкуватися. Як тільки сходимось, то починаємо сваритися. Всі незадоволені і злі. Аліса твердить, що нікуди ту квартиру не віддасть. Мій чоловік кричить, що треба продавати і ділити гроші. Зять підтримує мого чоловіка. А син сидить як у трансі.
В цій ситуації я підтримую донечку. Вона повністю права. Так, сина я безмежно люблю, але не хочу, щоб він сидів у всіх на шиї і чекав, коли все впаде йому прямо в руки. Не потрібно покладатися на заповіт, потрібно працювати, щоб щось мати.
