Знали б ви, як неприємно, коли власні діти не дозволяють тобі доглядати за внуками. Я все життя чекала моменту, коли у мого сина з’являться діти і я зможу няньчитися з ними. Та все пішло не по плану.
Перші місяці після народження внучки нам не було дозволено навіть на руки її брати, навіть близько до ліжечка підходити. Я розумію, що деякі батьки стають шаленими захисниками дитини і бояться будь-якого поруху. Але це все вже занадто.
Та пройшло трохи часу, ситуація, здається, покращилась. Молоді батьки нерідко хотіли десь вийти відпочити з друзями, тому залишали своє чадо з нами.
А ось декілька місяців тому Олена зателефонувала мені посеред робочого тижня. Ніколи ще нам не віддавали онучку не на вихідні. На цей раз попросила невістка посидіти із Улянкою декілька днів. Я була шокована.
Та шок був приємним. Я швидко відправила чоловіка по внучку. Обоє ми сиділи вдома, оскільки наш заробіток – пенсія і невеличкий бізнес. На радощах я навіть не стала уточнювати подробиці, куди потрібно так терміново Олені.
Син наш вічно зайнята людина. Працює в ІТ сфері і рідко виходить з нами на контакт. Як вткнеться в той екран, то за вуха не відтягнеш. Виявилося, Сашко надумав зробити собі кабінет, в який би ніхто не заходив і йому не заважав. Нібито дитячі крики збивають його з роботи. Десь не так цифру напишеш – і вже проблема.
Лєна, звичайно, образилася на таку заяву. А згодом відчула біль у животі. Запідозрила, що це апендикс. Вона поїхала в лікарню і вирішила нікого не сповіщати про свої проблеми. По дорозі написала повідомлення чоловікові. Він відразу не прочитав, бо був зайнятий. А коли помітив, то подзвонив нам і поїхав у лікарню.
Поки невістка лежала в лікарні, то ми доглядали за внучкою. А операція така річ, що точно й не знали, коли Олена повернеться додому.
Та все виявилось значно серйозніше. Невістка затрималась у лікарні більше ніж на два місяці. Лікарі не прогнозували нічого хорошого і ми взагалі не були впевнені, що вона виживе. Від малої дитини ми вже навіть почали втомлюватися. Адже вік уже не той. А Саша і не думає забирати доньку хоча б на декілька годин.
Батьки Оленки допомогти також не зможуть, оскільки виїхали на роботу за кордон. Тепер я розумію, що ми даремно ображались на невістку тоді. Вона вже стільки років сама виховує дитину і навіть допомоги нема від кого чекати.
