Нещодавно моїй мамі прийшло запрошення від її найближчої подружки Марії, приїхати до неї в гості. Жила вона на цей час в Орегоні.
У 1990-х роках Марія виїхала у США на постійне проживання. Вірніше – познайомилася з американцем з українським корінням, між ними спалахнуло почуття, і вона вийшла за нього заміж.
З часу переїзду вона спілкувалася з мамою по скайпу. Спочатку в неї все було гаразд. Але з віком все таки вона відчула відчуженість як до країни, так і до свого чоловіка. І Марія з ним розійшлася. Пішла жити в притулок. А потім місцева влада визнала жінку малозабезпеченою і надала їй соціальне житло.
Оскільки Марію визнали малозабезпеченою, то вона оплачує лише комунальні послуги. Також користується медичним страхуванням, яке надає їй держава.
Її будиночок міститься на березі океану. Марія має у власному розпорядженні дві кімнати, кухню і туалет з ванною. Зараз вона вже на пенсії. Їй трохи сумно, тому запросила мою маму до себе в гості.
Я оцінила її життя з рівня пенсійного забезпечення. У свій час Марія встигла попрацювати офіційно близько 10 років, і вона заробила собі 1200 доларів пенсії.
Мимохідь згадалися літні люди, які подорожують усім світом, користуються всіма його благами. Вони щасливі і усміхнені. У них є все, чого потребують. А наші пенсіонери ледь зводять кінці з кінцями. Чому так?
Марія вислухала мене і дала відповідь: «Так, американці думають про майбутнє ще з молодості. Вони накопичують собі на життя в похилому віці з початку трудової діяльності. Американці користуються послугами страхових компаній, які дають можливість накопичувати собі гроші на період відпочинку. Кожен американець відкладає собі на цей вік 10% від зарплати. Часто цю суму сплачує сам працедавець.
Також у штатах ще працюють добровільні пенсійні фонди, які дають можливість забезпечити собі гідне життя на старість.
Отож, люди, які все життя працювали і вкладали свої заощадження у лайфові компанії, накопичили собі чималий капітал, яким вони розпоряджаються у літньому віці.
У Марії не було таких заощаджень, оскільки цього не дозволило зробити життя. Однак вона не скаржиться – має все, що їй треба для прожиття. Важко тим, хто працював неофіційно і залишився в боргах.
Американські пенсіонери в нічому собі не відмовляють. Вони живуть яскравим і насиченим життям.
Марія щоп’ятниці з компанією любить гуляти лісом, збирати гриби. В неділю місцем відпочинку є океан – прогулянки на пароплаві або набережною. А ще вона любить настільні ігри. До цього клубу вона йде разом зі своїм товаришем, з яким, власне, тут і познайомилася. У понеділок вона часто стрічається з емігрантами з українським корінням. А ще є спортивна зала, яку Марія відвідує 4 рази в тиждень. Тут у неї також є своя група для спілкування.
Марії тут зовсім не сумно. Лиш би все встигнути. Правда, їй дуже хочеться побувати в рідному краї, провідати місця, де колись народилася, жила.
Я порівняла життя Марії і наших пенсіонерів і зробила висновок, що їй живеться в рази краще, ніж нашим пенсіонерам. Вона щаслива, адже у неї є все, що потрібно для гідного життя.
