Після двох невдалих шлюбів та повного розчарування у жінках, я вже й не надіявся, що колись знову захочу брати когось собі за дружину. Помізкував трохи на цю тему, подумав, чому попередні шлюби не склалися й ось що вам скажу. Дружину треба шукати щонаймолодшу. Поки вона ще не сформована як особистість, щоб можна було під себе підлаштувати та виховати, як самому до вподоби.
Он моя перша дружина тільки й знала, що слово «дай». На все їй потрібні були гроші. Перетворила мене на ходячий гаманець, тільки на колишню й працював. Дай на нігтики, на салони, платтячка, війки…і так далі по списку. Сама ж не хотіла працювати й брати на себе хатні справи. З такою швидко розпрощався.
Друга навпаки незалежною була. Велика кар’єристка! Та грошей не просила, але й вдома її фактично не застанеш. Вона на своїй роботі й ночувала б, якби мала таку можливість. Я їй про дітей, а вона мені про підвищення. Не змогли ми домовитися, довелося розлучатися.
Що ж стосується моєї третьої, то нарешті я прозрів. Насті було 18 років, коли ми зустрілися, мені 39. Вік на заваді не став. Вона ще юна зовсім, така наївна й мила. Головне, що слухняна. Догодити старається, дозволу постійно запитує, важливі рішення на мене перекладає. Грошей ніколи не просить, істерик не влаштовує й кар’єра для неї далеко не головне в житті.
Скажете, що не може бути такого? А я вам відповім, що яку захотів, таку під себе й переробив. Так що чоловіки беріть на замітку. Якщо хочете мати поруч із собою турботливу, слухняну, тиху дружину, то приглядайтеся до тих, що молодше, або ж до старих дів. Вони чіпляються за можливість вийти заміж, як за рятівну соломинку. Так що також будуть годити.
