Нещодавно я переїхав жити на дачу, облаштував її таким чином, щоб мені було комфортно знаходитися тут цілий рік.
Поряд зі мною живе мій сусід з дружиною та маленьким сином. У них така ж територія, що й у мене. Я люблю займатися садівництвом та дбаю про урожай. Тож маю вдосталь овочів, фруктів та ягід.
Коли у мене у дворі стояли ящики яблук та мішки картоплі, то мій сусід Василь заглядав на мій урожай та облизувався. Хочу зазначити, що я жодного разу не бачив, щоб Василь з дружиною щось садили, вони постійно все купують в магазинах.
Наступного ранку Василь проходив повз моє подвір’я, привітався та запитав чи не дав би я яблук для його сина. Я погодився, але зазначив, що мені немає в що їх покласти.
– А у мене з собою пакет, – сказав сусід наче готувався до того що я йому не відмовлю.
Пакет був величезним та я не міг покласти туди декілька яблук, довелося насипати багато. Відтоді Василь до мене зачастив та кожен раз він самовпевнено брав з собою тару то на ягоди, то на фрукти чи овочі.
Як тільки у мене на дачі щось достигало Василь вже тут як тут.
Одного разу я сказав, щоб він прийшов та допоміг мені на городі чи в саду, раз він такий ласий до мого урожаю, так сусід відповів, що він не має на це часу, бо йому потрібно допомагати дружині, а ще дивитися за сином.
Мені це набридло та я сказав, щоб він посадив собі город, кущі та дерева. Так у нього теж буде урожай, дитині ж потрібні вітаміни.
Сусід більше не приходив, почав говорити про мене всіляку нісенітницю. А мені й байдуже. Хай сам попрацює в саду чи на городі, тоді й цінуватиме чужу працю, а то звик все отримувати задарма.
