З Кирилом ми дружили ще змалечку. Я дуже сильно цінував його за підтримку та слушні поради. З часом він став для мене не просто другом, а братом по духу. Я за ним готовий і у вогонь, і у воду.
Коли Кирило закохався та почав поводити себе дивно, ніби постійно літав у хмарах, я зрозумів, що зовсім скоро гулятиму на весіллі. Щиро радіючи за щастя Кирила, навіть не здогадувався, яку зміюку він обрав для того, щоб побудувати сім’ю.
Ліна мені не сподобалася одразу. Мій внутрішній голос попереджав, що вона не та за кого себе видає. Варто віддати їй належне, роль доброї та ввічливої дівчини вона грала майстерно. Друг не міг відірвати від неї погляду, ловив кожне сказане слово й не відходив ні на мить. Добре, що мене не так просто обманути.
Про нещирі наміри Ліни, Кирилу я розповів одразу. Ми навіть посварилися через цю дівчину, хоча раніше завжди були на одному боці. Довелося удати, що я змирився з його вибором й ця Ліна мені теж подобається. Хоча насправді я взяв собі за мету вивести її на чисту воду.
Через два місяці зустрічань Кирило освідчився. Коли я запитав до чого такий поспіх, друг пояснив, що Ліна не хоче з’їжджатися до весілля. Уявляєте, яка праведна хитрунка? Весілля зіграли дуже швидко й наступного дня Ліна поселилася у квартирі мого друга.
Спершу все було просто прекрасно. Кирило насолоджувався молодою дружиною та сімейним побутом. Вона була вправна господиня, гарно куховарила, підтримувала лад у квартирі, радісно зустрічала гостей. Правда я став небажаним гостем у домі друга. Схоже, Ліна відчувала, що я їй не довіряю.
Почалося все з того, що вона пішла із роботи. Вигадала історію про скорочення на роботі. Кирило повністю її забезпечував, дарував дорогі подарунки та влаштовував приємні сюрпризи. Як сліпий кріт, що не бачить, що відбувається насправді, він буквально молився на свою кохану.
Якось усі мої хвилювання підтвердилися. Я випадково почув розмову Ліни із подругою. Дівчата сиділи в торговому центрі. Я зайняв столик неподалік від них, так, щоб чути про що вони теревенять, але не попастися їм на очі.
-Ну і як тобі подружнє життя, ще не втомилася біля плити стояти? – запитала подруга у дружини мого друга.
-Ти ж знаєш, як я не ненавиджу усю цю роботу. Мені та плита скоро в жахіттях буде снитися. Я вже весь манікюр зіпсувала через миття посуду та квартири. Не можу дочекатися, коли все скінчиться.
-То він досі не переписав на тебе квартиру? – здивувалася дівчина.
-В цій справі не можна поспішати. Спершу Кирило повинен повністю мені довіритися.
Що було далі я не знаю, бо покинув кафе, коли довідався те, що хотів. Того ж вечора набрав Кирила та попросив зустрітися. Не хотілося псувати подружнє життя друга та краще це зроблю я і вбережу його від необдуманого рішення.
Звісно, хлопець спершу усе заперечував. Бідолашний не хотів вірити, що Ліна із ним лише із вигідних мотивів. Я прямо у нього запитав:
-То який сенс мені тебе обманювати? Ми скільки років дружимо, ти хоч раз у мені сумнівався?
Мої слова змусили його задуматися. Ми придумали план. Кирило повернувся додому засмучений. Розповів дружині, що знайшовся його далекий родич, який може претендувати на квартиру у якій вони проживають. Щоб позбутися будь-яких претензій, він запропонував переписати житло на Ліну. Вона аж засяяла від радості, коли почула про цю пропозицію.
В той час я вже підготував липові документи. Дівчині залишилося лише поставити свій підпис. Наступного ж дня, коли Кирило повернувся з роботи, у свою квартиру потрапити не зміг. Дружина поміняла замки, а відчинив йому чужий чоловік, який виявився спільником Ліни.
Бачили б ви вираз їхнього обличчя, коли Кирило повідомив, що документи не дійсні й прогнав їх геть.
