Сьогодні два роки, як Настя і Денис одружені. До цієї дати приєдналася і друга. В цей день Денис забирає з пологового будинку дружину з донечкою. Чоловік чекав цієї миті всі дев’ять місяців.
Денису і Насті по двадцять п’ять років. Чоловік вважає, що пора мати дітей. Тому весь час від одруження чекав на спадкоємця. Народилася донечка, то в радість. Наступний обов’язково буде син. Настю така перспектива не влаштовувала. Вистачить з неї одного разу, але поки що сперечатися не збиралася. Донечку назвали Лілія. Красиво, як квітку. Денису подобалося. На перший час Денис взяв відпустку, щоб в усьому допомагати дружині. Адже їй важко, нехай більше відпочиває. Як піде він на роботу, сама крутитиметься.
Вже через місяць видно було кому потрібна дитина. Денис носився з Лілею днями й ночами. Віддавав Насті лише щоб погодувала. Дружині таке положення подобалося. Вона почала говорити, що коли Денис піде на роботу, найняти няню. Донечка активна, допомога не завадить. Чоловік поки що мовчав. Він вирішив поговорити зі своєю мамою, щоб вона допомагала. Мама згодилася. Денис поділився радістю з дружиною. Після того як чоловік пішов на роботу, його мама кожного дня приходила допомагати. Йшла додому тільки тоді, коли приходив Денис. Чим далі, тим більше мама ставала мовчазною. Зате Настя в усьому критикувала її. Що нічого не вміє, Лілю держить не так. Відмовляється сидіти з дитиною весь день, тому що дівчині постійно потрібно відлучитися по справах.
Через місяць мама Дениса відмовилася приходити, говорячи, що їй важко носити Лілю. Настя зраділа, що свекруха більше не буде наглядати за нею. Нарешті вона її спекалася. Свою маму дівчина не стала просити. Буде вчити, як їй жити. Нехай Денис наймає няню. Тоді вона зможе робити, що хоче, і ніхто не буде вказувати. Няню знайшли, але вона працювала на них рівно тиждень. Потім відмовилася. На запитання Дениса, чому? Тільки подивилася на нього зі співчуттям і не сказала нічого. Так було з другою нянею, з третьою. Настя стала вередлива, некерована. Все їй не так. Коли Денис приходить з роботи, вона віддає Лілю йому в руки, а сама вже вдягнена йде з дому. Говорить провітритися потрібно.
Лине час. Лілі один рік. А Денис і надалі сам опікується донечкою. Настю він уже не запитує, куди вона біжить кожного вечора. Розпадається сім’я. Чоловік не звертає уваги на її вередування. Інколи думає розлучитися, але Лілю без мами як залишати. Хоча і так мама з нею не займається.
Коли Денис зустрічається випадково з друзями, вони помічають наскільки змінився він. Якийсь замучений. Але чоловік не засмучується. Ще декілька місяців, і поведе свою Лілю в дитячий садок в ясельну групу. Буде трішки легше. Можливо тоді Настя одумається, і вони знову будуть жити як раніше, щасливо і радісно.
А Настя кожен вечір йде до своєї мами. Там спокійно, ніхто не плаче, можна розслабитися. Навіщо ті діти. Як добре жили з чоловіком, так ні, йому дітей подавай. Мабуть, немає в дівчини материнських почуттів. Вона і сама це розуміє, але зробити з собою нічого не може. Можливо, коли донечка підросте, не буде така капризна, тоді полюбить її. Пройде трохи часу, побачимо.
