Настя робила домашні завдання, коли у двері подзвонили. Вона пішла відкрити. На порозі стояв чоловік. Він запитав, чи тут живе Зоя Василівна. Настя ствердно кивнула:
– Так, це моя мама. А ви хто?
– Я, давній знайомий твоєї мами. Можна мені почекати?
– Та, я не знаю. Мама прийде увечері. Я зателефоную татові, можливо він прийде раніше?
– Ні, не потрібно. Зайду іншим разом. До побачення.
– До побачення.
Настя закрила двері й продовжувала писати. Увечері, коли прийшли мама з татом, донька розповіла про дивного чоловіка, який приходив сьогодні. Тато з мамою переглянулися. Знову дзвінок у двері. Настя пішла відкрити. На порозі стояв той чоловік, що приходив удень.
– Мамо, до тебе прийшли, – гукнула дівчина.
Чоловік чекав, до нього вийшли мама з татом. Настя помітила, як зблідла мама. Вона сказала доньці йти у свою кімнату. Дівчині видалося дивним, що гостинні батьки не запрошують того чоловіка пройти у квартиру. Натомість самі вийшли на майданчик. Настя тихенько підійшла до дверей, щоб послухати, що там діється. За дверима розмовляли тихо, але потім той чоловік голосно став запитувати:
– Це вона? Ти скажи мені, це вона? Як її звуть?
Далі Настя не почула нічого, батьки поверталися і вона швидко побігла у свою кімнату. Того ж вечора мама з татом просили доньку, щоб і близько не підходила до того чоловіка. Якщо побачить його, тікає. Та чому так поступати, не говорять.
Наступного дня Настя з подругою йшли зі школи. Того чоловіка побачила біля свого під’їзду. Вона намагалася швиденько пройти мимо нього, але чоловік зупинив, сказав, що є розмова. Спочатку запитав, як її звуть, потім коли в неї день народження і в якому році. Трохи подумавши, чоловік сказав:
– Настя, я твій тато.
– У мене є тато, ви помилилися.
І дівчина прожогом побігла додому. Весь час, поки не прийшли батьки, Настя роздумувала, що то було. Який тато? В неї є і мама і тато. Та коли батьки прийшли, відразу запитала, чи правду сказав той чоловік?
– Розумієш доню, – говорив тато. – Ми й самі тобі сказали б, коли закінчиш школу. Не хотіли, щоб дізналася таким способом. Але я тебе люблю. Ти моя доня. Я поруч із тобою коли ти тільки народилася, виховував. Тому вважаю тебе рідною. Тобі шістнадцять років. Так що вирішуй, чи будеш спілкуватися з біологічним батьком, чи ні. Але я завжди поруч.
Так Настя дізналася, що її тато нерідний. Дівчина на роздоріжжі. Мама підтримує її, але чому так сталося, не розповідає. Говорить, коли стане доросла, тоді розповість.
