Ми з Артемом зустрічалися три роки, а познайомитися з батьками хлопця у мене все не випадало можливості. Влітку, коли я приїхала додому на канікули, Артем попередив, що хоче забрати мене на дачу.
-У моєї мами завтра день народження, вона завжди святкує. Зберуться лише рідні, тому якраз буде у тебе нагода з усіма познайомитися.
Не скажу, що я аж надто зраділа, адже очікувала, що знайомство мине у тісному колі. Я знаю, що в Артема велика родина, тож доведеться бути милою, вислуховувати «цікаві» життєві історії та вітати іменинницю.
Поїхали ми на дачу ще вранці, щоб допомогти приготувати все до столу. Я подарувала Наталі Андріївні красивий чайний сервіз. Начебто подарунок іменинниці сподобався. Мені доручили кришити салати, Артем зі своїм старшим братом розкладали на дворі столи. Старша невістка, Настя, няньчилася з малям. Маленькому Кирилу нещодавно виповнилося два роки.
Потроху почали з’їжджатися гості. Усі дружно сіли за один стіл, звучали слова привітання. Після першої пляшки, деякі гості вже й забулися, кого треба вітати. Почалися розмови про політику, зарплати. Ті, хто поважніші віком, скаржилися на здоров’я та критикували сучасну медицину.
Іменинниця, втомившись усіх припрошувати, вирішила відпочити. Сіла біля своєї свахи, матері Насті, та саме тримала на руках Кирила.
-А що ви, свахо, помітили як онук підріс? Шкода, що так часто їздите на заробітки, не бачите, як хлопчик росте. Я от кожного дня милуюся й Настусі допомагаю – почала розмову Наталя Андріївна.
-Воно то й так, але самі розумієте, який зараз час. Так я ж наче непогано допомагаю фінансово – захищалася мати Анастасії.
-Думаєте Кирило про те пам’ятатиме? Хлопчик хоче, щоб з ним гралися, до серця пригортали, жаліли, коли болить, хвалили, коли щось виходить зробити вперше – наче на підтвердження своїх слів Наталя Андріївна видерла дитину з рук свахи й почала цілувати. Хлопчик сміявся й повертатися до іншої бабусі не захотів.
-От бачите, як він мене любить! – доводила своє, іменинниця.
Настя заступилася за матір, дорікнувши свекрусі, що та видерла дитину. Жінки почали сперечатися, поки свахи не перейшли на крик. Збіглися чоловіки, іменинницю й гостю розвели по різних кінцях столу. Бабусі так завзято сперечалися про те, хто більше любить онука, що навіть не помітили, як злякали дитину й Кирило розплакався.
Додому я поверталася, вражена поведінкою своєї (можливо) майбутньої свекрухи. От не розумію, хіба можна любити онука по-різному? Хтось сильніше, а хтось менше. Це якась маячня. Думаю, що сваха Наталі Андріївни любить Кирилка дуже сильно й неважливо скільки часу у неї виходить проводити з онуком.
