Наталя добре знала ціну своєї мрії. Працювала жінка вихователем у дитячому садку. Робота гарна лише в плані того, що доводиться працювати з дітками. Все інше бажає кращого. Зарплата низька, робоча зміна довга. Ще постійні перевірки та навчання.
Якщо ж говорити про те, що дійсно приносило Наті задоволення, то це писати. Писати вона могла про що завгодно й виношувала в собі мрію написати справжній жіночий роман. От тільки біда полягала в тому, що для здійснення свого задуму потрібно купити ноутбук. Брати щось дешевеньке Ната не хотіла, адже жила за принципом, що краще взяти один раз, але щось хороше, замість багаторазових дешевок. Можливо, виходячи з цього принципу, вона досі була самотня.
Зайшла якось до магазину техніки, прицінитися. Підійшов до Нати доволі приємний консультант. На бейджику красувалося ім’я чоловіка, Платон. Рідкісне, власне кажучи, як і власник. Платон виявився таким галантним, що Ната зовсім забулася про причини свого візиту. Розпитувала про все, аби якомога довше побути з новим знайомим.
Ввечері пара пішла на побачення, а через кілька місяців з’їхалася. Все відбулося доволі швидко, а коли Наталя зрозуміла, що вагітна, то й весілля не забарилося. Одна проблема, обоє хотіли влаштувати весілля, але грошей на свято не було. Взяли кредит, запросили найближчих друзів, погуляли в ресторані. Наречена в білосніжній сукні наречений в костюмі – все, як і годиться.
На ті гроші, які їм подарували запрошені гості, погасили кредит й залишилися при своїх інтересах. Наближалася дата пологів, Ната хвилювалася, адже їм з Платоном так і не вдалося відкласти багато грошей. А ще стільки всього треба докупити. Якогось вечора Наталя цілком випадково згадала про свою заначку на той самий ноутбук. Полізла до скриньки з надією, що тисяч тридцять буде. Натомість отримала порожню коробку.
Сумнівів не було, гроші взяв чоловік, але навіщо. Запитала ввечері, коли той повернувся з роботи.
-Звісно, взяв, ми ж тепер подружжя, значить усе, що маємо спільне – впевнено й навіть трохи ображено заявив Платон.
-Міг би хоча б запитати дозвіл, ти ж розумієш, що це мої заощадження. Сподіваюся ти витратив їх на щось необхідне. До прикладу, замовив візочок нашій майбутній дитині – Наталя дивилася на свого чоловіка, очікуючи на відповідь.
-Чого ти заводишся?! Мені потрібно мотор в машині змінити. Туди й потратив!
Наталя була неприємно вражена. Невже вона вийшла заміж за такого недалекого ідіота. Мало того, що він взагалі не думає про майбутнє, так і ще її гроші присвоїв. Можливо вона поспішила з одруженням й варто було краще придивитися до свого обранця? Доведеться миритися з тим, що є, бо залишатися з малою дитиною на руках без чоловіка, бажання немає.
