Наталю виховувала лишень матір. Тата не стало, коли дитині було всього лиш три рочки. Дівчинка росла розумницею і красунею. Правда, без розкоші.
Мама заспокоювала дівчину: «Для жінки важливе здоров’я і хороша доля. А все решту додасться».
Наталя й справді виросла доволі красива. Не один хлопець за нею заглядався. На дискотеці познайомилася з Ігорем. І між ними зародилися взаємні почуття. Коли дізналася матір Наталі, хто її обранець, захвилювалася. Не пара він для її дочки.
Ігор був з дуже заможної родини. Для Наталі таке життя було справжньою розкішшю. Тому материнське серце відчувало, що не зовсім вони підходять одне одному. Натякнула при нагоді доньці. А вона вірила в силу їхніх почуттів, тому відповіла мамі жартом.
Ось і день весілля вже призначили. Гостей запросили. Наталя одягнулася у весільну сукню. Матір, коли побачила її в білому платті, аж просльозилася, настільки дочка була красивою. Але збігав час приїзду нареченого, а його все не було. Забарився, на жаль, з невідомих причин.
Наталя покусувала губу, а матір не знаходила собі місця. Послали до нареченого хресного Наталі, щоб дізнався, що там трапилося…
Матір Ігоря не дозволила хлопцеві одружитися на Наталі. Шукала йому багатшу пару.
Така вістка наче ножем різанула матір Наталі і саму дівчину. До місяця часу в жінки стався обширний інфаркт, і вона відійшла в засвіти. Дівчина залишилася сама. Щоб не померти і самій з болю і туги, вона вирішила виїхати з села.
Так і зробила. За місяць була вже в Чехії на роботі. Спочатку заробляла копійки, але поступово вивчила мову і перейшла на офіційну роботу. Додому не приїжджала – там її ніхто не чекав.
Після першого невдалого кохання Наталя закрила власне серце – більше нікого не пустила в нього. Збігло більш, як вісім років, коли вона вирішила провідати рідне село, могилу матері.
Йшла рідною вулицею. За цей час усе так змінилося. Лиш он її хата, як сирота, за цей час осунулася, заросла бур’янами. Вирішила попросити когось зі своїх однокласників, щоб допомогли покосити обійстя.
По дорозі їй стрілася старша жінка, в якій упізнала матір Ігоря. Вони стрілися очима, наче пострілами. Жінка, яка також у свій час була доволі вродливою, відчутно постаріла. Привіталися. Матір Ігоря не втримала свого болю:
-Вибач, дитино. Не добре я тоді поступила – зламала вашу долю.
Аж тепер Наталя узнала, що Ігор після скасування весілля запив. Так і не одружився. На материні докори каже, що не знайшов гідної пари. І часто любить заглянути в чарку, де знаходить заспокоєння чи просто забувається.
Наталі навіть стало жаль змарнілу, втомлену життям матір Ігоря. Люди, які свого часу, гналися за багатством і розбили її життя, тепер самі стали нещасливими. Ось якою є розплата за зруйноване чиєсь щастя.
