Микола з Наташею жили добре. Правда, як показав час, так здавалося лише Миколі. Але з початку їх спільного життя в них і справді все було добре. Наташа, як гарна господиня, облаштовувала їхнє сімейне гніздечко. Все здавалося так добре, що аж страшно подумати. Микола летів додому, немов на крилах. Спільна вечеря, потім прогулянки по вечірньому місту. Романтика не закінчувалася і після весілля.
Невдовзі народилася перша донечка Настя. Чоловік допомагав дружині в усьому. Він пам’ятав настанову мами, що робота по дому, то спільна робота, і ділити не потрібно. Від того як допомагатиме дружині, залежать і їхні відносини. Тому Микола намагався дотримуватися маминих настанов. Невдовзі дружина повідомила, що знову вагітна. Чоловік лише радів. Виховаємо, чекаємо сина. Наташа лише посміхається, дівчинка буде, сказала.
І справді друга народилася дівчинка Даша. Микола не проти, виховаємо. А сам надіявся, що третій обов’язково хлопчик. Але дружині не говорив нічого. Після других пологів, вона нервова. Як тільки що скажеш, зривається на крик, або плаче. Життя в їхній родині змінилося. Наразі Микола тільки приходить з роботи, Наташа залишає на нього донечок, а сама йде з дому. На запитання, куди ходить, відповідає, що таким чином відпочиває від них і від того життя, яке наразі в них є.
Микола не розумів дружину. Що з нею трапилося? Такої Наташі він не знає. Дратівлива, до дітей охолола, їсти не готує. У квартирі не прибирає. З чоловіком зовсім перестала розмовляти. Так тривало рік. Даша підросла, щось намагалася говорити. Настя почала ходити в дитячий садок. Але Наташа більше не була тією дівчинкою, яку колись так палко покохав Микола. Все в ній здавалося чужим, а сама вона неприступною.
Одного суботнього літнього ранку, Микола повідомив, що взяв відпустку. Вони зможуть поїхати на море, відпочити. Для донечок корисно. І в них налагодяться відносини. Так говорив чоловік похмурій дружині, яка ніяк не реагувала на його слова. Зненацька розсміялася прямо йому в обличчя.
– Я з тобою взагалі не можу знаходитися в одній квартирі, не те що їхати кудись. Все, досить, збираю речі і йду від тебе. Не можу тебе бачити. Я молода, красива, вийду заміж за кого захочу. А кому потрібен ти? Виховуй доньок, залишаю їх із тобою. А в мене інше життя.
З тими словами Наташа грюкнула дверима і пішла. Микола стояв серед кімнати ошелешений. Такого дійсно не чекав. А Настя смикає за руку:
– Тату їсти хочу, тату.
Нарешті чоловік прийшов у себе. Так, дійсно, чому він розклеївся? Все йшло до того. От тільки не чекав, що дітей залишить. Яка ж вона мати після цього. Микола пішов на кухню. Потрібно нагодувати донечок, піти з ними на прогулянку. Все ж таки поїде на море. Без Наташі поїде, але з донечками. Чому пропускати таку можливість. Все домовлено. Потрібно збиратися. Микола, як завжди розподіляє роботу, що сьогодні зробити, що завтра. При цьому збирає речі на поїздку до моря.
Море зустріло їх теплими хвилями, гарною погодою. Недалеко від них розташувалася мама з хлопчиком років п’яти. Вони познайомилися. Ірина приїхала з сином Ванею удвох. Де їхній тато, Микола не запитував. Потім через декілька днів, коли познайомилися ближче, дізнався, що тато з ними не живе. Вони удвох. Чоловік кинув їх заради іншої, зовсім нещодавно. Тому Ірина вирішила їхати на відпочинок, щоб хоч трохи зменшився душевний біль.
Микола розповів свою історію, що його кинула дружина також зовсім недавно. Дітей залишила йому. Даша маленька, не все розуміє, з нею легше. А Настя постійно запитує де мама. Тяжко йому справлятися, але він не скаржиться. Житиме заради дочок. Так вони спілкувалися з Іриною, разом ходили на прогулянки. Ваня подружився з Настею. Вони удвох бігали, а маленька Даша смішно намагалася доганяти їх.
Відпустка закінчилася швидко. Додому їхали всі разом. Виявляється вони з одного міста. Вже в вагоні Микола запропонував жити разом. Як тільки розлучиться, відразу візьмуть шлюб. Ірина не проти.
А Наташа говорила, що він нікому не потрібен.
