Мій друг Борис одружений був два рази. Коли ми з ним зустрілися останнього разу, Борис знову був в пошуку другої половинки. Як розповів мені друг, в той час коли жив із Настею, першою дружиною, через деякий час одноманітне життя набридло. Дім, робота, дім, маленький син, котрий постійно плаче. Йому в сімейному гніздечку вже не затишно, захотілось «родзинки».
До них на роботу влаштувалася молода дівчина, в якій Борис і розгледів «родзинку». Пристрасть охопила його з головою. Вже через місяць бурхливих зустрічей Наташа почала натякати на одруження. Борис змушений зізнатися, що дружина в нього є. Але дівчину це не зупинило. Вона доклала зусиль, щоб розлучити Бориса з дружиною. Все в неї вийшло. Борис пішов від дружини, залишивши їй і сину квартиру. Наташа з таким рішенням коханого не згодна. Тому вимагала, щоб він вигнав їх звідти, натомість вони з Борисом житимуть у квартирі. Під тиском Наташі, чоловік забрав квартиру назад, Настя з сином переїхала до батьків.
Після одруження з Наташею, відносини померкли. Борис шкодував, що розлучився з першою дружиною, ніжною, турботливою. Наташа показала себе не зовсім з хорошої сторони, а чоловік лише тепер помітив. Через деякий час в них народився син. Борис знав, що таке мале дитя, тому радості особливої в нього не було.
Життя в них не склалося. З Наташею розлучився, і виставив із квартири. Вона кричала, говорила, що нікуди йти з маленьким сином. Правду говорять, не рий яму другому, бо сам в неї попадеш.
