Мене звати Олександр, мені 33 роки. Маю свою невеличку фірму, тому часто змушений їздити у відрядження. В одній із таких поїздок, у сусідню область я зустрів Оксану. Оксана працювала медичною сестрою. У мене раптово розболівся зуб, я пішов до лікаря, де і зустрів свою долю.
Ми почали зустрічатися, я їздив до неї на вихідні. Нам було добре разом, через два місяці, я запропонував їй одружитися, мені не хотілося розлучатися з нею.
Моя Оксана дуже добре та щира людина. Вона рано втратила батьків. Їх з молодшою сестрою Мариною виховувала бабуся. Тому після весілля Оксана переїхала зі своєю молодшою сестрою. Я погодився, бо це було важливо для моєї дружини. Їхня бабуся померла рік тому. Вони залишилися самі на цьому світі.
Кращої дружини годі було й шукати. Минуло два роки нашого подружнього життя. Я мріяв про велику родину. Хотів дітей, а Оксана чомусь завжди ніяковіла, коли розмова заходила про дітей.
Марина вже навчалася в університеті, часто приходила додому пізно. Останні місяці я помітив неоднозначні знаки уваги зі сторони Марини.
“Навіщо тобі ця бе3пліднa, будь зі мною. Я народжу тобі сина!” Оксанка після аборту дітей мати не може, ось і мовчить. Шкода такого мужика втрачати…От запитай її, що вона тобі скаже.
Слова Марини дзвоном гули в моїй голові. Чому жінка, якій я так вірив, не сказала мені, що не зможе мати дітей? Це нечесно… Я хотів мати велику родину, і сподівався, що так і буде. А кохана жінка мене просто обманула…
Але все ж таки зважився поговорити з Оксаною:
– Оксано, чому ти не хочеш від мене дітей, я ж кохаю тебе, добре заробляю, давай народимо малюка …
Того вечора вона довго плакала. А потім зізналася мені:
– Тоді мені 20 років. Я була наївною студенткою, у мене стався роман з однокурсником Євгеном. Він клявся мені у коханні. Я вважала, що у нас все серйозно, і ми одружимося після університету, але тільки дізнавшись, що він стане батьком, мій наречений зник. Я була у розпачі. Ні грошей, ні підтримки. А куди мені подітися, у мене хвора мама на руках, молодша сестра. Я підробляла офіціанткою в кафе. Мені було не до дитини.Я пішла в лікарню. Я сотню разів пожалкувала про цей вчинок. Пробач, що не сказала тобі. Я не хочу тебе втрачати. Я тебе кохаю. Я ж завтра пройду обстеження в лікарні, зараз медицина не стоїть на місці.
Марина і далі старалася мене спокусити, я тільки сподівався, що вона переїде і гуртожиток.
А одного вечора вона взагалі оголосила, що вагітна від мене. Завагітніла від якогось студента, а сестрі сказала, що це я батько її дитини. Оксана не бажала мене чути, занадто боляче вона сприйняла цю ситуацію. Вона зібрала речі, і переїхала у свою квартиру.
Ти, маленьке стерво, як тобі не соромно так руйнувати життя рідній сестрі? Вона замінила тобі батьків!
– Як не мені, то й нікому не дістанешся. Мене просто нудить від ваших стосунків. Так солодко, що аж противно…
– А дитина при чому, – запитав я, – Ця дитина мені не треба. Я народжу її і залишу в пологовому. В мене ще все життя попереду.
Марина таки народила здорового хлопчика. Мені було нестерпно без Оксани. Я зробив тест ДНК. Я не був батьком Матвійка. І пальцем не чіпав Марину. Після здачі тесту Оксана мені повірила.
Ми помирилися. Марина відмовилася від сина, покинула університет, і помандрувала за кордон з новим кавалером. Ми подали папери на усиновлення. А ще не втрачаємо надії народити спільну дитину. Я вірю, що у нас все вийде.
