— Якого чорта ти лізла в мій ноутбук? — Андрій навис над Марічкою. Вона ніколи не бачила його таким…
Марічка прийшла зі школи і вже в передпокої відчула важкий запах перегару. Із кімнати лунав гучний хропіт. Все зрозуміло, батько знову п’яний. Вона швидко пройшла на кухню.
Мати стояла біля раковини й чистила картоплю. Почула за спиною кроки й обернулася. Марічка враз побачила її почервонілу, розпухлу щоку.
— Мамо, давай втечемо від нього. Скільки можна терпіти? Він же вб’є тебе, — з гнівом сказала дівчина.
— Куди ми підемо? Кому ми потрібні? Квартиру не на що зняти. Не бійся, не вб’є він мене. Боягуз. Тільки переді мною кулаками махає.
Вранці Марічка прокинулася від дивних звуків. Підвелася й зазирнула на кухню. Батько стояв біля плити й, запрокинувши голову, пив воду прямо з носика чайника. Вона, заворожена, дивилася, як його кадик ходить ходуном. Вгору-вниз, вгору-вниз. Чула, як вода булькоче у його горлі. «Нехай захлинеться! Будь ласка, нехай захлинеться!» — з ненавистю подумала вона.
Але батько не захлинувся. Поставив чайник, задоволено крякнув, похмуро глянув налитими очима й пішов у ванну.
Марічку скривило від думки, що мати долине в чайник води з-під крана й поставить на газ, не промивши його від слини та запаху батька. Вона взяла чайник і довго мила його губкою, пообіцявши собі більше ніколи не наливати воду, не сполоснувши його.
На зимових канікулах Марічка з класом поїхала до Києва. А коли повернулася, мати лежала у лікарні.
— Це він тебе? — різко запитала вона, побачивши забинтовану голову.
— Ні, що ти. Посковзнулася, ожеледь на вулиці.
Але Марічка знала, що мати бреше.
Від постійних ударів по голові в матері розвинулась гіпертонія. Через півроку в неї стався інсульт, і вона померла. Батько на поминках ридав п’яними сльозами, то шкодуючи про ранню втрату «коханої Галинки», то лаючи її за те саме.
Казав, що Марічка вся в матір, погрожував, що якщо вона теж покине його, то він її вб’є. Вона ледве дочекалася закінчення школи. На випускний не пішла. Наступного дня тихо забрала атестат і, поки батько був на роботі, зібрала речі й втекла з дому.
Батько давав гроші на продукти, і Марічка частину відкладала. А іноді й сама витягала в нього з кишені, коли він спав. Мало, але протриматися якийсь час можна було. Давно вирішила: поїде звідси, буде працювати, а навчатися можна й заочно.
Не боялася, що батько шукатиме її. Дільничний, сусіди знали про його пияцтво, допомагати не будуть. Вона поїхала до великого міста, зняла запущену, але дешеву квартиру на околиці, влаштувалася в «Курча Джойнт». Привабили пільги: допомогли оформити медичну книжку, годували безкоштовно…
Подала документи до технікуму на заочне. Коли в «Курча Джойнт» дізналися, що вона вчиться на бухгалтера, посадили за касу.
Хлопці намагалися за нею залицятися. «Спочатку всі вони добрі, ніжні, а потім починають пити чи зраджувати. Не знаю, що й гірше. Не вірь їхнім ласкавим словам, донечко. Я теж була гарна. Батько не пив, коли ми познайомилися. Любили одне одного. А куди все поділося?..» — часто говорила мати.
Марічка запам’ятала її слова й не відповідала на залицяння. Надивилася на життя батьків.
Мати в день зарплати йшла до магазину й купувала продукти: макарони, цукор, крупи, консерви, щоб вистачило надовго. Батько швидко пропивав гроші, але їжа завжди була, хоч і одноманітна. Тепер Марічка робила так само.
Вона йшла додому з важкими пакетами. Назустріч ішов хлопець, уткнувшись у телефон. Марічка сподівалася, що він її помітить і обійде, але він налетів на неї.
— Вибач, — сказав він, відірвавшись від екрана.
Марічка хотіла відповісти грубостю, але побачила його щирий погляд і зніяковіла.
— Нічого, я сама винна, — усміхнулась вона.
Хлопець запропонував допомогу. Вона вагалася, але віддала йому пакет. Людина з такою відкритою посмішкою не може бути поганою. Вони познайомились. Андрій легко доніс пакет, але вона не дозволила йому провести її до квартири.
Наступного дня він прийшов до «Курча Джойнт». Казав, що зайшов випадково, але Марічка була впевнена — це було не так. Вони почали зустрічатися.
Андрій чесно розповів, що розлучений, що у нього є маленька донька, яку він обожнює. Залишив дружині квартиру, а сам жив у друга. Розповів, що одружився через дурість.
— Просто не змогли жити разом, нічого спільного не виявилося. Бувало, по кілька днів не розмовляли.
Він багато говорив про доньку, і Марічка вирішила: чоловікові, який так любить дитину, можна довіряти. Через місяць він запропонував жити разом.
— Давай знімемо нормальну квартиру ближче до центру. Удвох легше.Вона вийшла з кризового центру з сином на руках, дивлячись на світанкове небо, і зрозуміла, що тепер усе буде інакше — вона більше ніколи не дозволить нікому зламати її волю.
