Ми з мамою жили удвох, поки я не зустріла Романа. Наші стосунки розвивалися досить стрімко, тож через декілька місяців ми одружилися. Тепер стали жити утрьох.
Тільки чоловік переїхав жити до нас, маму наче підмінили. Вона стала розпоряджатися моїм Романом, наче власним чоловіком. Я теж попадала під гарячу руку. Кожного дня на нас чекав готовий план роботи на день, який обов’язково треба виконати.
Моїм мамі уже виповнилося 68 років. Звідки вона брала силу та енергію та свої активності – ми не розуміли. Тож коли я вийшла заміж склалося враження, що у матері відкрилося друге дихання. Жити в такому шаленому темпі похилої жінки ми більше не могли, тож вирішили переїхати.
Мама до нашого рішення поставилася спокійно та запропонувала переїхати у квартиру бабусі. Тільки, офіційно оформити на нас житло не захотіла. «Доню, а раптом ви з Романом розлучитеся. Доведеться ділити житло. А так після моєї смерті все тобі дістанеться, тоді й розпоряджайся на власний розсуд» – пояснила мені мама перед нашим переїздом.
Так ми стали жити удвох щасливо та дружно. Все було прекрасно, якби не одне «але». Своє житло ми кожних вихідних відпрацьовували у мами на дачі. Город, клумба, сад, будинок – усе потребувало догляду. Через рік такого життя чоловік не витримав та сказав, що має право у вихідні відпочити.
Згодом у нас народився син. Мені потрібна було допомога по дому, тож Рома все частіше став залишатися вдома та не їхав на дачу. Я його не звинувачувала та не заставляла. Врешті решт ми маємо право на власне життя.
Мама сильно образилася на Романа й стала влаштовувати скандали. Сказала зятю, що він нахлібник, який живе в чужому домі та за кошт своєї дружини.
Чоловік у відповідь сказав, що більше ніколи їй не допомагатиме на дачі. Овочі й фрукти ми в змозі придбати самостійно, а закрутки нехай сама їсть. Тим паче, що з таким ставленням, нам від неї більше нічого не потрібно.
Мені на горіхи теж дісталося. Мама кожного дня телефонувала та скаржилася, який у мене ледачий та поганий чоловік. «Навіщо я тільки вас пустила в бабусину квартиру. Краще б здавала хорошим людям та мала додатковий заробіток. Совісті у вас немає, старій мамі допомагати відмовляєтеся!»
Ми з Ромою так втомилися від цих конфліктів, що вирішили поїхати всією родиною відпочити на декілька днів. Коли повернулися, то були шоковані. У нашій квартирі поселилися чужі люди, а речі уже були складені у валізи. Виявляється, поки нас не було мама здала нашу квартиру квартирантам, бо ми невдячні діти.
Свої заощадження ми витратили на подорож, тому придбати власну квартиру не могли. Зараз шукаємо нове житло. З мамою більше не спілкуємося. Я ж хочу помиритися, бо маму люблю, всупереч її коникам.
