Назар ніколи не звертав уваги на глузування сусідів. У здорового чоловіка були справи важливіші, ніж слухати бабські теревені. Он уже другий син збирався одружуватися і він, як батько, хотів допомогти своїй дитині
Назар пізно одружився. Ще з малечку він знав якою повинна бути його майбутня дружина, тому коли виріс із вибором не поспішав. Іванку він зустрів у свої 32, вона була його ж віку. Він знайшов у цій жінці усе, чого так хотів: вона була гарною господинею і мудрою жінкою.
Через рік після весілля, подружжя уже бавило першого синочка. Нелегко їм жилося. Мала дитина, будівництво власного дому та ще й Іванка почала хворіти. Так сталося, що через рік народився другий син. Ослаблений організм жінки не витримав і вона віддала богові душу під час пологів.
Назару довелося самому ростити синів і давати раду господарству. Він не цурався ніякої роботи. Працював практично цілодобово, валився з ніг, але знаходив у собі останні сили, щоб вранці знову йти на роботу. Все заради дітей. Люди в селі часто про нього говорили. Мабуть чуже нещастя приваблює та чоловік на те не зважав. Йому дітей потрібно ставити на ноги.
Хлопці вивчилися, отримали освіту і старший майже одразу привів у дім невістку. Через місяць зіграли весілля. Всі витрати тато взяв на себе, хоч і довелося напозичатися грошей. Та йому для рідної дитини нічого не шкода.
Не пройшло і року, як і другий син ошелешив Назара радісною звісткою – він теж збирається одружитися. Та ще й до всього наречена молодшого чекала на малюка. Назар був щасливий, що стане скоро дідусем. Тож не було куди тягнути, треба знову робити весілля.
Важко далося майбутньому дідусеві друге весілля. Здоров’я вже було не те, всю роботу не візьмеш. Час піджимав, а свято хотілося організувати так, як потрібно. Та і не завадило підзбирати грошей до народження внука чи онучки.
А люди все не вгавали. Хтось радів за самотнього чоловіка, хтось видумував всякі дурниці. Мовляв, зараз синів із хати сплавить тай і собі весілля зробить. Він чоловік видний, мабуть, когось та має.
Назар не звертав уваги на злі язики. Звик він уже до розмов про себе. Те, що сини одружилися і покидали батьківський дім його не засмучувало, а навпаки лише радувало. І Іванка б раділа, якби побачила якими красенями стали їх діти.
Зараз Назар пенсіонер. Своїй коханій дружині він так і залишився вірним. Сини добре влаштувалися в житті і тепер допомагали батьку. Забезпечували його всім необхідним. Та найголовніше, що чоловік готувався втретє стати дідусем.