Сьогодні надворі морозно. Назар поспішав додому зі школи. Вчителька затримала після уроків тих, хто не зрозумів нову тему. Пояснювала окремо. Тому в після обідній час мороз підвищився. Хлопчик здорово замерз. Адже зранку вдів осінню куртку, а потрібно було вдіти зимову, як мама говорила. Наразі поспішає. Уявляє, як у квартирі тепло, поїсть, вип’є гарячого чаю, зігріється. Потім вчитиме домашнє завдання.
Коли звертав на останній провулок, на узбіччі побачив бабусю, яка лежала в неприродній позі. Назар підійшов і легенько поворушив за плече. Бабуся відкрила очі й тут же закрила їх. Хлопчик оглянувся, навкруги немає нікого. Він дістав телефон і телефонував татові. Той відповів, щоб чекав його, він скоро приїде. Назар уже не згадує про холод. Він тривожно спостерігає за бабусею, яка так і не ворушиться. Тільки очі відкриває і закриває.
Тато приїхав разом зі швидкою допомогою. Він викликав її коли їхав до сина. Бабусю поклали на носилки, потім в машину і повезли в лікарню. Вдома Назар постійно запитував у тата, як там бабуся. Тато пообіцяв, що наступного дня обов’язково поїдуть провідати бабусю в лікарні. Сьогодні лікарі їй допоможуть, тому хвилюватися не потрібно. Хлопчик нарешті заспокоївся, вони з татом поїли й він сів вчити домашнє завдання.
Наступного дня увечері, після роботи, тато з сином поїхали провідати бабусю. Лікар повідомив, завдяки Назару Віра Ігнатівна залишилася жива, не замерзла на морозі. Вона в минулому заслужений вчитель. Наразі живе одна. В той день прихватило серце, пігулки залишилися вдома. Якби не йшов у той час Назар, Віра Ігнатівна замерзла б на морозі. Хлопчик кожен день провідував бабусю, допоки її не виписали з лікарні. Вони домовилися що він провідуватиме її вдома.
Одного дня Назар став знаменитим. Це сталося тоді, коли Віра Ігнатівна прийшла до школи, і розповіла директору про їхнього учня. Який не байдужий до сторонніх людей. На лінійці перед всією школою, хлопчику вручили грамоту. Ставили його в приклад, щоб не проходили мимо людини, яка лежить. Так, можливо то буде п’яний чоловік, а іншого разу людина, якій на вулиці стало зле. І їй потрібна допомога.
Так, як сталося цього разу, коли Назар не пройшов мимо бабусі, яка лежала на узбіччі. Завдяки хлопцю Віра Ігнатівна залишилася живою. Якщо бути не байдужими, скільки людських життів можна врятувати. Директор довго говорив про людяність і повагу до інших. Про те, що приклад потрібно брати з хороших людей. Як Назар, він декілька разів бачив, як тато з мамою підходили до людини, яка стояла на місці з закритими очима, і запитали, чи потрібна їй допомога.
Хлопчик запам’ятав те, і сам наразі не проходить мимо людини, яка потребує допомоги. Скільки добра можна зробити, наслідуючи гарні поступки.
