Життя Назара склалося так, що не знав ні тата, ні мами. Його рідним домом став дитячий будинок. Сестрами і братами були діти такі ж, як він. Вчителі і вихователі стали найближчими людьми.
Кожна людина потребує тепла і любові. Такі ж прагнення були і в Назара. Його голівку ніхто ніколи не гладив змалечку. Не обнімав щиро з любов’ю. Не розпитував про самопочуття чи плани. Життя плило, як і у всіх в цьому закладі.
Часом до них приїжджали дорослі тьоті і дяді, пригощали солодощами. А за це діти мали потішити їх танцем, вивченим заздалегідь, або заспівати пісеньку чи розповісти вірша.
Назар не особливо любив публічні виступи. Хоча, звісно, такі дні були приємні хоча б тим, що відрізнялися від буденних. І ще дітям роздавали цукерки і фрукти, яких хотілося постійно.
Одного разу Назару приснилася мама. Красива жінка, яка пригорнула його до себе і поцілувала тепло в щоку. Хлопець прокинувся з радісним відчуттям тепла у грудях. Але, на жаль, це був лиш сон, що діткнувся до дитячої, спраглої любові душі. І цей сон не давав йому спокою впродовж тривалого часу. Назар постійно відчував цей поцілунок і теплі обійми.
Цей вечір був незвичайний для всіх у цьому закладі. У приміщенні лунала музика, дехто з дітей навіть танцював. А ще було багато чужих людей. Для декого це був вечір-прощання з цим закладом, а далі – дорога в невідомість.
Назар не очікував чогось особливого від цього вечора. Сидів тихенько неподалік дверей. Кілька разів вловив на собі погляд незнайомки. Очі дівчини чимось нагадали йому сон. А далі вона підійшла до нього і запитала, чи хоче він танцювати. Назар відмовив у танці, пояснивши, що він любить спостерігати, як танцюють інші.
А потім вони довго сиділи удвох. Анна теплим поглядом заглядала в серце юнака. На його обличчі світилася ледь помітна усмішка, яка й привабила дівчину. І був усе-таки танець – перший танець у його житті, який як вихор закрутив юнака. Він відчув, що в ньому народилося щось нове, чого ніколи не переживав до цього.
Далі було навчання в коледжі. І дружні зустрічі з Анною, що стала для нього ангелом і всім життям. Далі – зустріч з батьками дівчини. Трохи натягнута розмова. І врешті – прийняття.
Назарові ще тривалий час снитимуться сни про холодне дитинство, про дитячий будинок, але це всього лиш будуть сни. А життя подарувало йому лагідну дружину Анну і двох міцних синів. А ще родину, на яку він міг розраховувати, якби раптом щось.
