Мама не могла до кінця зрозуміти що сталось.
-Каже Єгор, що Рекс його пропав. Шукає тепер по місті та навіть по області.Рекс – собака Єгора, породи німецька вівчарка. Чорнявий такий, як вуглик. Дуже гарний пес.
Це все, що розуміла і що могла розповісти мати Єгора. Хоча в усій цій ситуації сина всяко підтримувала, не зважаючи на те, що вибір його трохи засмутив жінку. Проте розуміла, що син вже великий хлопець, самостійний і ладен сам приймати рішення та будувати своє життя. А що за рішення, розповім трохи пізніше.
Єгор мав приїхати до батьківського дому, проте вже 4 день як його немає. Все обіцяє та обіцяє заїхати, але ніяк в нього це не виходить.
На 5-тий день він таки приїхав. Втомлений, засмучений та без сил. Але поївши смачненьких, своїх улюблених, домашніх пельменів пожвавів та почав розповідати:
-Вибач мамо, що так запізнився. Був дуже зайнятий. Шукав я Рекса по всіх можливих притулках, лікарнях, дворах. Ледве-ледве знайшов зачіпку – кажуть бачили одного безхатька, що гуляв з собакою дуже схожою на Рекса. Але проблема в тому, що той безхатько вже дня два не з’являється в тій їхній компанії любителів за чаркою посидіти.
-Але як так то? Він ж такий розумник, команди знає, все завжди виконує, надресерований. Не дарма ж ти його до найкращого кінолога водив. Тим більше, це не причина скасовувати весілля, сину. Ви ж стільки грошей вклали, а Аліна певно неймовірно засмучена.
-Не буде ніякого весілля, мамо. Вона вже повернулась до свого гуртожитку. Ми вже навряд колись зійдемось. І розумієш, діло навіть не в тому, що вона власноруч випустила Рекса. Я сам винен. Не потрібно було їй собаку довіряти. Краще б вже покликав того старшокласника, з яким договір мав, щоб він вигуляв Рекса. Він визнає того хлопчину. А я ж знав, що Аліна Рекса не любить. Не склались в них відносини. А я все одно довірився їй.
-Я розумію сину, але ж може він і справді сам вирвався?
-Я більш ніж впевнений, що вона це зробила навмисно. Ну дивись: зателефонувала мені і так спокійно між ділом сказала, що Рекс вирвав повідок та втік. А він такого ніколи не робив, навіть коли щеням був. По-друге, коли я попросив швидко розвішати оголошення по місту, щоб знайти Рекса, то по приїзду побачив лише 2 оголошення: одне на дверях під’їзду, а друге на стовпі біля кіоску неподалік. Мовляв часу в неї не було.
-Так може справді зайнята була?
-Звісно зайнята! Прибиранням в моїй квартирі, щоб перед весіллям все гарно було, без шерсті та запаху собаки. Ще й одразу миску, корм та всі іграшки Рекса на смітник винесла. Ну це нормально?
-Ні! Ти шо? Звісно ні! Тепер я розумію твої підозри, Єгорчику. Може знайдеться Рекс і той безхатько.
Через декілька днів Єгор все таки знайшов того безхатька. Він виявився місцевим пияком, просто неохайний часто ходить і за безхатька сприймають. Той зізнався, що так, ходив з собакою, але вже відвіз його:
-Я його до сестри відвіз в село, вона давно собі собаку хотіла, щоб будинок охороняла. Там йому добре буде, завжди м’ясом годуватимуть, любитимуть. Будка в нього як невеликий сарай, утеплена, так що добре жити буде. Все як і просила ваша дружина, чи хто вам вона там. Я зараз повернути не можу собаку, я ж вже спустошив пляшку, якою мені віддячили за собаку. Та й гроші, які дала мені ваша “дружина” теж кхм… витратив.
-Дайте мені адресу сестри, будь ласочка!
-Так прошу. Але вже оприділіться! То забери, то віддай. Ех, молодь-молодь.
Єгор хутко поїхав за вказаною адресою та пояснив жінці, сестрі того пияка, ситуацію та попросив повернути собаку. Він був готовий навіть заплатити, скільки попрохають. Але жінка зрозуміла ситуацію та без лишніх запитань повернула собаку. Бачила що собака тужить за кимось. Відколи приїхав – не їв нічого, думала, що вже з голоду помре. А як побачила сцену їх зустрічі – то аж розплакалась.
Тепер, коли Єгор повернувся додому разом з Рексом, Аліна намагалась помиритися з тепер вже колишнім нареченим. Намагалась виправдатись, начебто вона хотіла як краще, але ніхто не слухав її. І тепер навіть знайомі не вітаються та ігнорують її.
