Я працювала у хорошій прибутковій компанії. Колектив у нас був не великий, всього 60 людей, тож всі між собою були знайомі. Нещодавно наш керівник Олександр Іванович організував корпоративну вечірку на честь свого ювілею. Ми всі гарно відпочивали, привітали начальника, він подякував, а потім повідомив не дуже гарну новину – йде на заслужений відпочинок. Натомість його посаду займатиме єдиний спадкоємець син Ігор Олександрович.
Новий начальник був молодим та амбіційним. Хотів вивести компанію на новий рівень, а це потребувало багатьох змін та невтомної роботи. Спуску він нам не давав, усю роботу перевіряв особисто. За будь-які помилки чи провини серйозно карав. Бувало таке, що через штрафи знімали заробітну плату. Були й плюси – велика премія за кращого працівника місяця. Тому, всупереч високим вимогам та покаранням, йти з роботи ніхто не поспішав.
Цього місяця найбільше зауважень отримувала Катерина. Жінка була сама не своя, ніяк не могла налаштуватися на роботу. Ходила постійно якась розсіяна та неуважна. Ніби думала про своє. Начальник так часто робив їй зауваження, що ми побоювалися аби її не звільнили.
Насправді Катя була гарним працівником, але нещодавно у її родині трапилося велике горе: маленька донечка серйозно захворіла. Потрібно було робити дорогу операцію закордоном. Чоловік покинув дружину з усіма проблемами, не витримав. Тож вона й ходила, занурена у власні проблеми.
У кінці місяця Ігор Олександрович викликав Катю у свій кабінет на аудієнцію. Ми всі знали, що нічого хорошого з цього не вийде. Начальник викликає до себе у двох випадках. Перший, якщо ти став кращим працівником місяця, другий – для звільнення.
Не було нашої колеги добрих 20 хвилин. А потім вона мигцем вибігла із кабінету директора зі сльозами на очах. «Напевно звільнив. От козел!» Ми пішли розпитати колеги, що сталося та підтримати її у важку хвилину.
Виявляється директор запитав Катерину, що в неї сталося. Жінка розповіла всю правду та налаштувалася на звільнення. Натомість Ігор Олександрович протягнув їй конверт в якому була вся сума необхідна для операції доньки. От наша Катря не витримала й розплакалася.
Ми втратили дар мови. Безсердечний злий керівник виявився добродушною людиною. Не вистачає слів, щоб висловити усю повагу, яку ми тепер відчуваємо до нашого Ігоря Олександровича.
