Оксана з Іваном одружилися, коли дівчина була на четвертому місяці вагітності. Обоє навчалися, жили в гуртожитку. Та коли дружина народила доньку, прийшлося дівчині переїхати до батьків. Адже на той час вона взяла академічну відпустку, і сидіти в гуртожитку не було потреби. Іван спочатку допомагав Оксані, та коли почався навчальний рік поїхав вчитися. Спочатку приїжджав часто, потім все менше і менше. Мотивував тим, що багато вчити потрібно і підробляє вечорами, щоб утримувати сім’ю.
Оксана тих грошей не бачила, але вірила, що так і є. Кожного разу, коли телефонувала чоловіку, розповідала, що нового у їхньої донечки. Але Іван не поспішав приїжджати. Коли не приїхав і на новий рік, задумалася. А чи потрібен їй такий чоловік? Він навчається, але ж і сім’ю потрібно провідувати. І де ті гроші, про які говорив, що заробляє. Багато питань виникало у дружини до чоловіка. Іван неначе відчував, що буде непереливки, не з’являвся.
Не чекаючи нічого хорошого, Оксана зателефонувала мамі Івана, розповіла все як є. Що не з’являється, не дбає про них. Свекруха слухала не перебиваючи, а потім почала повчати, що невістці не вистачає терпіння. Адже її чоловік навчається, а потім буде утримувати свою сім’ю. І на новий рік син приїжджав провідати своїх батьків. Так що він чуйна, порядна людина. А Оксана повинна чекати й не шукати приводу сваритися.
А про те, що Іван свою доньку бачив тільки після народження, те нікому не цікаво? До батьків поїхав, добрий чуйний син, а дружину не провідав жодного разу.
Не знайшовши підтримки у свекрухи, Оксана вирішила розлучитися з Іваном. Для чого їй такий чоловік, який не цікавиться життям дружини й своєї дитини. Добре, що мама з татом допомагають Оксані, і грошима також.
Коли про розлучення дізнався Іван, кричав на Оксану по телефону, говорив, що і копійки не даватиме їм. Оксані все одно. Вона тих копійок від нього і до цього не отримувала.
