Я потрапив ту саму ситуацію з якихось анекдотів чи мелодрам, де є нахабна теща. І сьогодні розповім вам про це.
Сталось це все три роки тому. На той момент це вже був четвертий рік життя з тещою. Ми жили в окремій кімнаті, проте наче на вокзалі. З цією людиною нормально жити неможливо. Вона всюди і завжди пхає свого носа. Куди треба і куди не треба.
Я вмовляв дружину щоб ми поклали хоча б якийсь замок на двері до нашої кімнати, але вона не могла так вчинити, адже квартира її мами і, відповідно, такі дії треба обговорювати з власницею квартири. А вона точно не дасть на таке згоду.
Звісно не дасть. Її улюблене заняття – це заходити до нас в кімнату посеред ночі, або взагалі в будь-який момент. Без дозволу, без стуку. Просто відчиняються навстіж двері і теща заходить. І робить все, що їй заманеться. Лазить всюди, риється в речах. Бере, що їй потрібно.
Я неодноразово прокидаюсь від того, що вона лазить по кімнаті, поки ми спимо.
– Що ви тут робите і чому копаєтесь в наших речах? – запитав шепочучи я.
– Це моя квартира і буду вирішувати в чому мені копатись і в якій частині житла знаходитись. Якщо мені щось треба, то у вас дозволу питати не зобов’язана! – крикнула теща, налякавши та розбудивши мою дружину.
І так відбувалось постійно. Ми переодягаємось, розмовляємо, дивимось телевізор, обіймаємось, ніжимось? Тещі байдуже. Вона заходить, бо їй так треба. Дружина ж все відмовлялась та відмовлялась від переїзду в орендовану квартиру, адже їй було шкода маму свою.
– Але ж вона сама залишиться тоді…
– А якщо ми не переїдемо, то ми так і будемо жити, як на вокзалі та весь час не мати особистого простору та спокою.
Але і в моєї дружини є кінець терпінню. І воно таки закінчилось, коли мати без стуку зайшла в кімнату до нас, коли ми обіймались та хотіли трохи усамітнитись. Ну ви розумієте. І ще й назвала нас збоченцями. Ну це взагалі капець.
Дуже добре склалося, що мої знайомі в той час вирішили поїхати на заробітки, а мене попросили дивитись за квартирою. Я одразу запропонував, щоб ми з дружиною там жили та оплачували комуналку, щоб знайомі дурно гроші не витрачали. І вони, звісно ж, з радістю погодились.
Ми нарешті були самі. А свекруха сприйняла це як зраду та у всьому звинувачувала мене. Мовляв як ми могли її покинути саму, а переїхали ми через мене.
– Так ви нікого окрім себе не поважаєте. А якби ми до вас в кімнату заходили без стуку і вночі по речах лазили, ви б певно так не співали! – відповів на чергове звинувачення я.
Тепер теща не спілкується ні зі мною, ні з моєю дружиною. І ми нарешті живемо в спокої та щасливі.
