Добре, що у мене донька, а не син та я ніколи не відчую тих емоцій, які відчуває зараз моя сестра.
Олеся всю душу вкладала у свого єдиного сина та з усіх сил старалася виховати його справжнім чоловіком. Зіштовхнувшись зі зрадою свого чоловіка, вона розчарувалася в подружньому житті та пообіцяла собі більше ніколи не виходити заміж. Відтоді вона займалася Олегом та все своє життя присвятила сину.
Коли Олег був ще маленький, то я запитала у сестри:
– Ну от ти виховуєш його справжнім чоловіком. Ти ж розумієш, що ти виховуєш його не для себе, а для майбутньої невістки? Ти зможеш так просто його їй віддати? Не будеш відчувати заздрощів стосовно неї?
– До цього ще дуже далеко та я думаю, що цих почуттів у мене ніколи не виникне.
Роки йшли та Олег виріс на втіху Олесі таким, яким вона хотіла бачити. Зі свого сина вона зліпила образ свого ідеального чоловіка. Та недовго Олеся тішилася. Дівчата відразу оцінили Олега як потенційного нареченого та почали вішатися на нього. Спочатку така увага з боку протилежної статі до її сина тішила Олесю, але згодом це почало її значно нервувати. Бувало таке, що вона забороняла Олегу виходити гуляти без суттєвої причини.
Але коли Олег вирішив одружитися, з Олесею стали коїтися страшні речі. Вона почала влаштовувати Олегу сцени ревнощів, давити на жалість та повсякчас нагадувати йому скільки часу та зусиль вона в нього вклала. Сестра вимагала компенсації за те, що вона зробила для свого сина. Казала, що через нього вона не влаштувала своє особисте життя. Хоча насправді це був її вибір. Олег не просив приділяти йому стільки часу та ставити хрест на особистому житті.
Зрозумівши, що вона не досягла бажаного результату, Олеся вдалася до заборонених методів. Вона почала говорити різну гидоту на свою майбутню невістку намагаючись таким чином розлучити Олега з Іриною. Вона думала, що таким чином зможе “відкрити сину очі” та завадити їх одруженню.
В стосунках матері та сина з’явилася тріщина та Олеся була в розпачі. Вона прийшла до мене за підтримкою, а я нагадала їй нашу давню розмову.
– Ти думаєш, що я заздрю тій фарбованій швабрі? Та хто вона така? Просто вона недостойна мого сина. Не для такої як вона я ростила свого сина, – кричала Олеся.
– А для кого ростила? Для себе? Твій син не твоя власність! Що по-твоєму має зробити Олег? Розірвати заручини та бути з тобою до самої твоєї смерті? Таким чином він компенсує те, що ти в нього вклала? Так він же буде нещасним. Ти цього хочеш?
Олеся заспокоїлась та задумалась.
– Я зовсім тебе не впізнаю. Ти дуже змінилася. Тобі потрібно подумати про себе. Залиш образу на чоловіка в минулому, спробуй віднайти своє щастя в особистому житті. Тоді тобі не захочеться відбирати свого сина у невістки. Так, ти багато зробила для Олега, але настав вже час його відпустити. Діти гості в нашому домі, вони приходять для того, щоб ми дали їм все необхідне, а потім вони покидають нас та йдуть своєю дорогою.
Не знаю чи подіяли мої слова на Олесю, але я щиро надіюся, що вона зробить правильні висновки та буде щасливою.
