Бачиш, яка хитра! Дітей відправила до матері в село, а сама відпочиває. А як же мої діти? Чим вони гірші? Сама тихенько відвезла дітей до мами в село, навіть мені не сказала! Мала б совість! -розбудив мене ранній дзвінок моєї сестри Лілі.
Наша мама бере дітей сестри до себе, але рідко. Бо це дороге задоволення на її маленьку пенсію. Ліля синів привозить на повне мамине забезпечення. Ні одягу по погоді не залишає, ні взуття. Мама повинна годувати двох її дітлахів, так ще одяг купувати на свою мізерну пенсію.
Нічого, купиш, це ж твої рідні онуки,-щебече щоразу Ліля.
Я працюю віддалено, але цілий робочий день. Тому влітку часто відпраляю двох своїх доньок в село до мами. Привожу продукти щовихідних, даю гроші. А от сестриному нахабству немає меж! Наша мама виховувала нас сама, батько помер, коли нам було 7 і 5 років. Мама все життя піднімала нас сама. Зараз вийшла на пенсію, і хоче пожити хоч трошки для себе.
Невже, виховавши двох дочок, мама повинна ще й онуків забезпечувати? Нехай навіть всього кілька місяців в році?

Ліля мала хорошого чоловіка, дітей. Її Микола завжди в усьому їй допомагав. На ньому був і будинок, і забезпечення родини. Ліля вешталася з подружками по кафешках, хотіла красивого життя.
Потім Микола не витерпів, і подав на розлучення. Квартиру, як порядний батько, залишив для Лілі та дітей.
Ліля закінчила курси манікюру. Клієнток приймає вдома. Але все частіше не працює, а влаштовує своє особисте життя. Її нове кохання-бармен Роман. Дивний, неприємний тип. І що вона у ньому знайшла? Куди ведуть ці стосунки?
Буквально вчора подзвонила Ліля і просто криком вимагала, щоб я забрала своїх доньок з села, а вона для мами завезе своїх синів. Бачте Роман запрошує її на море на 2 тижні. АЛЕ БЕЗ ДІТЕЙ.
Не для того я цілий рік пахав, щоб возити на море чужuх шмaрkачів!
І куди зараз своїх відправлю? – продовжувала Ліля.
– З собою візьми. – знизала плечима я.
А я хіба винна, що у мене діти і що я їх одна піднімаю? Я хочу жіночого щастя! Зрозумій мене! Микола як на зло теж поїхав у відрядження.
Або, може, ти все одно вдома цілими днями, давай я своїх хлопців для тебе підкину на 2 тижні?
Невже я забагато прошу?
– Я працюю! А не вдома сиджу. – заперечила я.
– Тобі-то звідки знати, як робота виглядає? Ти і дня в своєму житті не пропрацювала нормально! Все, вибач, але розмова закінчена, мені ніколи. – я кинула слухавку.
Через 2 дні пролунав дзвінок телефону. Ліля плакала і репетувала в слухавку, що її покинув Роман через мене з мамою. Що ми не даємо їй влаштувати особисте життя. Бачте, Рома поїхав на море з новою молодою бездітною пасією.
– Все через тебе! Ти мені життя зруйнувала! Як я зараз жити буду, без чоловіка?
Як на мене, то краще вже жити самій заради дітей, ніж мати такого нікудишнього обранця. Його самого ще треба глядіти. Справді достойний чоловік прийме жінку з її дітьми. Але це в сучасному світі рідкість… Тому треба будувати міцні стосунки з батьком твоїх дітей. Чи не так?