Коли вийшла заміж, я почала весь свій вільний час тратити на прибирання квартири. І до цієї роботи ставилася дуже серйозно. Я тратила ледь не 15 годин часу на те, щоб у хаті все сяяло чистотою, щоб скрізь був порядок, бо раптом хтось прийде чи загляне до мене сусідка. А потім зауважила, що всі, для кого я намагаюся бути зразковою господинею, зайняті собою. Вони відпочивають, сидять у салонах краси або ресторанах, гуляють, стрічаються з друзями, ходять в театри. Одне слово, радіють життю, веселяться і їм байдуже до моїх порядків.
Я аж тепер зрозуміла, що також нікому нічого не винна. Також не зобов’язана пояснювати, чому я сьогодні не протерла вдруге підлогу на кухні чи не попрасувала щойно випраної білизни. Людям не цікаво, чим я займалася протягом усього дня. Вони радіють життю, а не завантажують себе чиїмись проблемами.
Адже життя коротке – насолоджуйся!
Порох можна витерти і за кілька днів. Важливішим є написати вірша чи привітати друга з днем народження, намалювати картину або прогулятися з улюбленою собакою. Доглянути квіти і провідати когось із близьких.
Даруй собі час для насолоди. Полежи на пляжі, піднімися в гори, послухай улюблену музику, прочитай книжку. Цікався життям і насолоджуйся кожною його миттю.
Адже жоден день до тебе не повернеться, жодна мить. Життя є там, де є радість, наповнення, спілкування. Порох зачекає.
Є багато речей, які можна легко зробити сьогодні, а завтра вже треба буде докладати чималих зусиль. З віком їх буде зробити важче, а може, неможливо.
І коли настане день, що ти також станеш порохом (а цей день настане в кожного), ніхто ж не згадає твого порядку вдома. Друзі пам’ятатимуть миті, проведені з тобою. Діти згадуватимуть час відпочинку або сімейних ігор. Згадуватимуть твоє тепло, любов, твої очі й усмішку, твій життєвий запал.
