Зі своїм чоловіком я зустрілась чисто випадково. Він допоміг мені занести речі з таксі в квартиру, яку я лише придбала і нарешті завершила ремонти.
Якось так все закрутилося, що з того часу ми дуже тісно почали спілкуватись. Нас не хвилювало, що ми з різної віри й різних традицій. Діло в тому, що я українка, а Ісаак єврей. Коли приїхав до України з Ізраїлю, подорожуючи, а потім йому настільки в нас сподобалось, що вирішив залишитись жити.
Так наші відносини потроху переростали в дружбу. Згодом дружба переросла в кохання, яке закріпилось та було офіційно затверджене. Так, ми одружилися. Проте була проблема. Батьки Ісаака були категорично проти мене в якості невістки. Як подруга чи знайома родини я їм підходила, та не дружина їхнього сина.
Ці люди були переконані, що подружжя має бути з однієї віри і однієї національності. Але Ісаак був впертим, тому він не слухав батьків та таки зробив мені пропозицію.
І вже наче все налагодилось, батьки нічого проти не казали, навіть на весілля прийшли. Проте після святкування, коли вони поїхали назад до себе додому, ми з ними не бачились. Вони не бажали зі мною тісно спілкуватись і тому навіть неохоче вітали з Днем народження.
Проте коли я народила дітей, вони вирішили, що треба провідати онуків. Приїхавши свекруха одразу зробила ревізію моєї квартири. І понаходила багато мінусів у мені, як в господині. А потім причепилась до того, як доглядаю за малими.
І так кожного дня. До неї ж ще й свекор підключився. Ісаак мене захищав як міг і дуже посварився з батьками. Він щиро мене кохає та завжди турботливий і уважний як до мене, так і до дітей. Наше кохання сильне, щире та світле. Тому нашу сім’ю не зруйнують якісь придирки його батьків.
Витерпівши два тижні перебування свекрів у нас в гостях, ми нарешті провели їх на вокзалі. І з полегшенням видихнути всі. Навіть двійнята, що ще були немовлятами по-факту, здається, осади спокійнішими і краще спали, коли їхні дідусь з бабусею поїхали та перестали влаштовувати щоденні скандали.
