Одруження сина для нас з чоловіком велика подія. З Олесею, дівчиною Марка, ми знайомі давно. Вона нам відразу сподобалась: вихована, добра, чутлива, хазяйновита, тому ми з чоловіком чекали освідчення сина не менше ніж дівчина. На день закоханих він таки наважився це зробити й вона погодилась. Визначили, що весілля буде у серпні.
Оскільки Олеся живе далеко від рідного дому, то Марк досі був не знайомий з її родиною. Одружуватися без батьківського благословіння перед тим дівчина не хотіла, тому вони вирішили поїхати на кілька днів на її Батьківщину.
Дорога була важкою, але двоє молодят не могли дочекатися приїзду, щоб відпочити й зі всіма познайомитися, але їхня зустріч була не такою радісною.
⁃ Господи, Марк, то ти таке кістляве? Хіба ж тобі кості допоможуть винести мою принцесу з загсу?! – запитала теща з насмішкою у перший день приїзду сина та невістки.
Марк не звик до такої нахабності, він у нас вихований хлопець, тому вирішив промовчати, але якби це було єдиною «нападкою» на нього.
⁃ Ми говорили з батьками Марка, та й ми самі про це думали раніше… Загалом, не хочемо ми пишного весілля. Хочемо скромно розписатися з найближчими, а потім полетіти кудись на тиждень на відпочинок! – промовила Олеся.
⁃ Це що ви таке собі вигадали? То батьки Марка такі бідні, що шкодують грошей на нормальне весілля? У нас родина велика, всі нас кликали на святкування, тому й ми не збираємось «з найближчими святкувати». Ти, Марк, роботу шукай, а ми поки можемо вам позичити трохи грошей на весілля, звісно, з відсотками, самі розумієте, яка зараз ситуація у країні не стабільна — не могла припинити говорити теща.
Це був лише початок вечора, таких зауважень та докорів син наслухався добре, а були вони там цілий тиждень, тому, повернувшись додому, син був сам не свій, дуже пригнічений та розчарований. Коли ми з батьком спробували з ним поговорити, то він нам пояснив, що зрозумів, що не хоче одружуватися з Олесею, бо ніколи не зможе помиритися з її родиною.
Ми підтримали сина у його виборі й сказали, що йому терміново потрібно поговорити з Олесею, щоб вона не плекала даремних надій. Дівчина прийняла цей удар стійко, хоча й потім обзивала сина та говорила, що він безвідповідальний та просто користувався нею. Зрозуміти я її можу, але свого сина люблю більше, тому його щастя завжди стоятиме на першому місці. Тим паче страшно уявити, що було б, якби з часом Олеся перетворилась на свою маму, хіба зміг би мій син з нею зжитися?
Марк повністю поринув у роботу, про стосунки він поки не думає, вважає, що йому ще від попередніх потрібно відійти, а я у всьому його підтримую. Він молодець, що бореться за своє щастя, а не йде по протоптаній стежинці.
