«Не хочу іншої невістки, а ти роби, як знаєш!» сказала мама синові.
Я щойно закінчував навчання у Львівському національному університеті і подумав, що зараз найкращий час, аби одружитися зі своєю першою справжньою любов’ю ще зі школи Соломією. Соломія була гарна, та поряд із зовнішністю мала ще й добру, щиру вдачу й гострий розум. Вона якраз працювала над магістерською роботою. Ми вирішили, що одружимось одразу після захисту.
Зібравшись із духом, я розповів мамі про наші плани, але вона прийняла це холодно. «Або ти береш за дружину Дарину з сусіднього будинку, або ні з ким більше не одружишся», вичерпно відповіла вона. А потім спитала: «Що тобі важливіше велика робота чи любов?» Мама завжди мріяла й бачила мене успішним, щасливим і забезпеченим.
Дарина була з заможної родини, а понад те давно мала до мене почуття. А я ж дивився лише на ту Соломію, хоч вона й походила з простої родини. У її мами була складна репутація Що скажуть знайомі?
«Не хочу іншої невістки, а ти роби, як вважаєш за потрібне!» ще раз повторила мама.
Я довго намагався переконати маму, та вона стояла на своєму. Навіть proклясти обіцяла, якщо я візьму Соломію. Я тоді не витримав не мав сили на боротьбу. Ще пів року продовжував бачитися із Соломією, але наші стосунки стрімко згасали.
Врешті я одружився з Дариною. Вона справді кохала мене, та весілля ми робити не стали. Я не хотів, щоб Соломія побачила фото чи дізналася про той день. Дарина була з родини, де гроші й звязки вирішували майже все. Я перебрався жити в великий їхній дім у престижному районі Львова. Її батьки також допомогли мені піднятися карєрною драбиною. Але щасливим я так і не став.
Я не хотів дітей. Згодом Дарина зрозуміла, що не переконає мене змінити думку, подала на розлучення сама. На той час мені минуло сорок, Дариною тридцять вісім. Вона вдруге вийшла заміж, завагітніла, народила, і, здається, справді стала щасливою.
Я ж усе мріяв про Соломію, шукав її, та всі спроби були марними. Вона зникла без сліду. Потім дізнався від знайомого після нашого розриву Соломія вийшла за першого зустрічного чоловіка. Виявилося покидьок. Він її до смерті забив
Після того я й сам спився, оселившись у старій квартирі моїх батьків. Щодня роздивляюсь пожовкле фото Соломії, не можу й досі вибачити свою маму.
Тепер я зрозумів: усе життя шкодуватиму, що не знайшов у собі мужності боротися за справжнє кохання. Щастя не купиш за гроші, і жодні поради близьких не зроблять тебе щасливим, якщо серце не на місці.
