“Не хочу позоритися, син приїхав, а мамі місця в машині не вистачило?”,-сказала свекруха. Чоловік поїхав. А я залишилася стояти з хв _opoю дитиною на зупинці

Мене звати Юля, мені 32. Минулого року я вийшла на роботу після декрету. В мене хороша посада. Колеги поважають як спеціаліста. Керівництво хвалить. Син Макар ходить до дитячого садка. Хворіє рідко, і це мені дуже допомагає, бо лікарняних  багато брати не виходить.  Чоловік Дмитро працює, часто до самого вечора. Мої батьки живуть в сусідньому місті за 20 кілометрів, і обоє працюють.Свекруха Олена Павлівна, теж працює. Вона бухгалтер в будівельній фірмі.

Юліє Ігорівно, змушена Вас повідомити, що Ваш Макарчик захворів, після тихої години у нього почався нежить,  я завела його до медпункту, температура 37,5. Треба, щоб Ви його забрали. Знайте, які у нас прискіпливі батьки, тим більше зараз, коли китайський вірус ще  вирує,-подзвонила вихователька.

Знаю. Сама терпіти не можу, коли матусі приводять до садочка дітей з рясними соплями, які течуть по бороді, або дітей із “залишковими явищами”.  Що ж поробиш? Пішла відпрошуватися у керівниці.

Вибач, Юлю, але ні. Кров з носа, а звіт ти повинна здати до 17:00. У Вас же бабуся недалеко працює? Можливо, вона зможе відпроситися, і посидіти з онуком. Він у тебе хлопик спокійний.

Звіт сам себе не зробить, тому я подзвонила для свекрухи. Вона працює в тому ж районі, що і я. Правда,   до 18:00.

Юлічка, ну ти собі придумала. Я не можу. Ми тут на 20 хвилин втікти з роботи не можемо, а ти просиш  мене майже  на 3 години  раніше піти з роботи. Вибач,  але ні.  Побіжи сина забери з садочка, нехай в кабінеті посидить, поки ти звіт зробиш. Дмитро же за тобою на машині заїде, ось і відвезе вас додому.

Джерело: chto-podarite.ru

Свекруха живе від нас окремо. Мій чоловік Дмитро у неї єдиний син. З самого початку нашого подружнього життя вона, чомусь, сприймає мене як суперницю. Чий борщ та вареники смачніші, хто краще прибирає в квартирі і т.д.

-Без чоловіка півжиття, – зітхала моя  мама ще на самому початку мого сімейного життя, – син для неї – сенс життя. Тяжко тобі буде, доню. Не зможе свекруха тобі спокійно віддати свого сина. Так і сталося. Але я старалася бути мудрішою, і трохи на закиди свекрухи дивитися крізь пальці.

Олена Павлівна з онуком не сидить, доглядає за собою. Грошей від сина не просить: працює ще. Але в усьому вона намагається знайти ознаки того, що вона краща за мене, ближча до Дмитра, ніж я. Його дружина.

Так і дивиться, що чоловік подарував на  День народження або 8 Березня їй, а що мені. Абсурд якийсь…

В нас є авто, Дмитрові воно потрібне для роботи. Він ним часто возить щось. Але одне вільне місце  для мене з сином в машині завжди тримає. Вранці підвозить нас до садочка, а ввечері забирає.

Кохана, о 17:00 за вами заїду,-написав чоловік у Вайбер.

Ми з Макаром вийшли з роботи. Завтра йду на лікарняний. Син молодець, справжній козак, посидів почекав мене, поки я дороблю звіт. Не капризував. Чоловік приїхав. Але ось тут почався справжній цирк.

Рівно о 17:00 свекруха біжить до машини. Ось як виходить. Вийшло відпроситися. Ще й по магазинах встигла пробігтися.

-Я тут в магазин забігла, – щебече Олена Павлівна, – купила ще й онукові фруктів. Як ти, мій маленький? Сумки важкі, на автобусі не хочу їхати. Дімася, підвезеш рідну маму додому?

В нас в машині одне вільне місце,-сказала я.

-Ну ми зараз подивимося, – єхидно усміхнулася свекруха.
Діма  під’їхав і спантеличено застиг: мама з сумками, я і хворий син.

-Діма, – кажу, – мамі твоїй ще годину працювати, можливо, ти завезеш нас з сином додому, а за нею другою ходкою приїдеш?
Відповісти чоловікові не дала мама:
“Не хочу позоритися, син приїхав, а мамі місця в машині не вистачило?”,-сказала свекруха. Так не піде.

-Юля, – каже чоловік, – може мама візьме Макара на руки, а ти на маршрутці доїдеш? Через годину на дорогах будуть страшні корки.

Ех…Він моє нове бежеве пальто зашурує ногами, я на таке не підписуюсь,-заволала свекруха. Нічого, тут 3 зупинки на маршрутці проїхатися.

Чоловік сів з  мамою в машину і поїхав. А я залишилася стояти з хворим сином на зупинці. Я викликала таксі. Але не додому, а одразу до батьків.

-Ви де? – подзвонив Діма майже через годину.

У батьків. Я кинула слухавку.  Суперницею для свекрухи не буду. Нехай живе з мамою, якщо вона йому важливіша. Подам на розлучення, а там далі життя покаже. Жити є де, квартирантів попередила, щоб незабаром звільнили квартиру. Машину поділю навпіл, а свекруха нехай на тролейбусі катається в своєму новому бежевому пальто!

Оцініть статтю
Дюшес
“Не хочу позоритися, син приїхав, а мамі місця в машині не вистачило?”,-сказала свекруха. Чоловік поїхав. А я залишилася стояти з хв _opoю дитиною на зупинці