“Не хочу позоритися, син приїхав, а мамі місця в машині не вистачило?”,-сказала свекруха. Чоловік поїхав. А я залишилася стояти з хв _opoю дитиною на зупинці

Мене звати Юля, мені 32. Минулого року я вийшла на роботу після декрету. В мене хороша посада. Колеги поважають як спеціаліста. Керівництво хвалить. Син Макар ходить до дитячого садка. Хворіє рідко, і це мені дуже допомагає, бо лікарняних  багато брати не виходить.  Чоловік Дмитро працює, часто до самого вечора. Мої батьки живуть в сусідньому місті за 20 кілометрів, і обоє працюють.Свекруха Олена Павлівна, теж працює. Вона бухгалтер в будівельній фірмі.

Юліє Ігорівно, змушена Вас повідомити, що Ваш Макарчик захворів, після тихої години у нього почався нежить,  я завела його до медпункту, температура 37,5. Треба, щоб Ви його забрали. Знайте, які у нас прискіпливі батьки, тим більше зараз, коли китайський вірус ще  вирує,-подзвонила вихователька.

Знаю. Сама терпіти не можу, коли матусі приводять до садочка дітей з рясними соплями, які течуть по бороді, або дітей із “залишковими явищами”.  Що ж поробиш? Пішла відпрошуватися у керівниці.

Вибач, Юлю, але ні. Кров з носа, а звіт ти повинна здати до 17:00. У Вас же бабуся недалеко працює? Можливо, вона зможе відпроситися, і посидіти з онуком. Він у тебе хлопик спокійний.

Звіт сам себе не зробить, тому я подзвонила для свекрухи. Вона працює в тому ж районі, що і я. Правда,   до 18:00.

Юлічка, ну ти собі придумала. Я не можу. Ми тут на 20 хвилин втікти з роботи не можемо, а ти просиш  мене майже  на 3 години  раніше піти з роботи. Вибач,  але ні.  Побіжи сина забери з садочка, нехай в кабінеті посидить, поки ти звіт зробиш. Дмитро же за тобою на машині заїде, ось і відвезе вас додому.

Джерело: chto-podarite.ru

Свекруха живе від нас окремо. Мій чоловік Дмитро у неї єдиний син. З самого початку нашого подружнього життя вона, чомусь, сприймає мене як суперницю. Чий борщ та вареники смачніші, хто краще прибирає в квартирі і т.д.

-Без чоловіка півжиття, – зітхала моя  мама ще на самому початку мого сімейного життя, – син для неї – сенс життя. Тяжко тобі буде, доню. Не зможе свекруха тобі спокійно віддати свого сина. Так і сталося. Але я старалася бути мудрішою, і трохи на закиди свекрухи дивитися крізь пальці.

Олена Павлівна з онуком не сидить, доглядає за собою. Грошей від сина не просить: працює ще. Але в усьому вона намагається знайти ознаки того, що вона краща за мене, ближча до Дмитра, ніж я. Його дружина.

Так і дивиться, що чоловік подарував на  День народження або 8 Березня їй, а що мені. Абсурд якийсь…

В нас є авто, Дмитрові воно потрібне для роботи. Він ним часто возить щось. Але одне вільне місце  для мене з сином в машині завжди тримає. Вранці підвозить нас до садочка, а ввечері забирає.

Кохана, о 17:00 за вами заїду,-написав чоловік у Вайбер.

Ми з Макаром вийшли з роботи. Завтра йду на лікарняний. Син молодець, справжній козак, посидів почекав мене, поки я дороблю звіт. Не капризував. Чоловік приїхав. Але ось тут почався справжній цирк.

Рівно о 17:00 свекруха біжить до машини. Ось як виходить. Вийшло відпроситися. Ще й по магазинах встигла пробігтися.

-Я тут в магазин забігла, – щебече Олена Павлівна, – купила ще й онукові фруктів. Як ти, мій маленький? Сумки важкі, на автобусі не хочу їхати. Дімася, підвезеш рідну маму додому?

В нас в машині одне вільне місце,-сказала я.

-Ну ми зараз подивимося, – єхидно усміхнулася свекруха.
Діма  під’їхав і спантеличено застиг: мама з сумками, я і хворий син.

-Діма, – кажу, – мамі твоїй ще годину працювати, можливо, ти завезеш нас з сином додому, а за нею другою ходкою приїдеш?
Відповісти чоловікові не дала мама:
“Не хочу позоритися, син приїхав, а мамі місця в машині не вистачило?”,-сказала свекруха. Так не піде.

-Юля, – каже чоловік, – може мама візьме Макара на руки, а ти на маршрутці доїдеш? Через годину на дорогах будуть страшні корки.

Ех…Він моє нове бежеве пальто зашурує ногами, я на таке не підписуюсь,-заволала свекруха. Нічого, тут 3 зупинки на маршрутці проїхатися.

Чоловік сів з  мамою в машину і поїхав. А я залишилася стояти з хворим сином на зупинці. Я викликала таксі. Але не додому, а одразу до батьків.

-Ви де? – подзвонив Діма майже через годину.

У батьків. Я кинула слухавку.  Суперницею для свекрухи не буду. Нехай живе з мамою, якщо вона йому важливіша. Подам на розлучення, а там далі життя покаже. Жити є де, квартирантів попередила, щоб незабаром звільнили квартиру. Машину поділю навпіл, а свекруха нехай на тролейбусі катається в своєму новому бежевому пальто!

Оцініть статтю
Дюшес
“Не хочу позоритися, син приїхав, а мамі місця в машині не вистачило?”,-сказала свекруха. Чоловік поїхав. А я залишилася стояти з хв _opoю дитиною на зупинці
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.