Мене звати Юля, мені 32. Минулого року я вийшла на роботу після декрету. В мене хороша посада. Колеги поважають як спеціаліста. Керівництво хвалить. Син Макар ходить до дитячого садка. Хворіє рідко, і це мені дуже допомагає, бо лікарняних багато брати не виходить. Чоловік Дмитро працює, часто до самого вечора. Мої батьки живуть в сусідньому місті за 20 кілометрів, і обоє працюють.Свекруха Олена Павлівна, теж працює. Вона бухгалтер в будівельній фірмі.
Юліє Ігорівно, змушена Вас повідомити, що Ваш Макарчик захворів, після тихої години у нього почався нежить, я завела його до медпункту, температура 37,5. Треба, щоб Ви його забрали. Знайте, які у нас прискіпливі батьки, тим більше зараз, коли китайський вірус ще вирує,-подзвонила вихователька.
Знаю. Сама терпіти не можу, коли матусі приводять до садочка дітей з рясними соплями, які течуть по бороді, або дітей із “залишковими явищами”. Що ж поробиш? Пішла відпрошуватися у керівниці.
Вибач, Юлю, але ні. Кров з носа, а звіт ти повинна здати до 17:00. У Вас же бабуся недалеко працює? Можливо, вона зможе відпроситися, і посидіти з онуком. Він у тебе хлопик спокійний.
Звіт сам себе не зробить, тому я подзвонила для свекрухи. Вона працює в тому ж районі, що і я. Правда, до 18:00.
Юлічка, ну ти собі придумала. Я не можу. Ми тут на 20 хвилин втікти з роботи не можемо, а ти просиш мене майже на 3 години раніше піти з роботи. Вибач, але ні. Побіжи сина забери з садочка, нехай в кабінеті посидить, поки ти звіт зробиш. Дмитро же за тобою на машині заїде, ось і відвезе вас додому.
Свекруха живе від нас окремо. Мій чоловік Дмитро у неї єдиний син. З самого початку нашого подружнього життя вона, чомусь, сприймає мене як суперницю. Чий борщ та вареники смачніші, хто краще прибирає в квартирі і т.д.
-Без чоловіка півжиття, – зітхала моя мама ще на самому початку мого сімейного життя, – син для неї – сенс життя. Тяжко тобі буде, доню. Не зможе свекруха тобі спокійно віддати свого сина. Так і сталося. Але я старалася бути мудрішою, і трохи на закиди свекрухи дивитися крізь пальці.
Олена Павлівна з онуком не сидить, доглядає за собою. Грошей від сина не просить: працює ще. Але в усьому вона намагається знайти ознаки того, що вона краща за мене, ближча до Дмитра, ніж я. Його дружина.
Так і дивиться, що чоловік подарував на День народження або 8 Березня їй, а що мені. Абсурд якийсь…
В нас є авто, Дмитрові воно потрібне для роботи. Він ним часто возить щось. Але одне вільне місце для мене з сином в машині завжди тримає. Вранці підвозить нас до садочка, а ввечері забирає.
Кохана, о 17:00 за вами заїду,-написав чоловік у Вайбер.
Ми з Макаром вийшли з роботи. Завтра йду на лікарняний. Син молодець, справжній козак, посидів почекав мене, поки я дороблю звіт. Не капризував. Чоловік приїхав. Але ось тут почався справжній цирк.
Рівно о 17:00 свекруха біжить до машини. Ось як виходить. Вийшло відпроситися. Ще й по магазинах встигла пробігтися.
-Я тут в магазин забігла, – щебече Олена Павлівна, – купила ще й онукові фруктів. Як ти, мій маленький? Сумки важкі, на автобусі не хочу їхати. Дімася, підвезеш рідну маму додому?
В нас в машині одне вільне місце,-сказала я.
-Ну ми зараз подивимося, – єхидно усміхнулася свекруха.
Діма під’їхав і спантеличено застиг: мама з сумками, я і хворий син.
-Діма, – кажу, – мамі твоїй ще годину працювати, можливо, ти завезеш нас з сином додому, а за нею другою ходкою приїдеш?
Відповісти чоловікові не дала мама:
“Не хочу позоритися, син приїхав, а мамі місця в машині не вистачило?”,-сказала свекруха. Так не піде.-Юля, – каже чоловік, – може мама візьме Макара на руки, а ти на маршрутці доїдеш? Через годину на дорогах будуть страшні корки.
Ех…Він моє нове бежеве пальто зашурує ногами, я на таке не підписуюсь,-заволала свекруха. Нічого, тут 3 зупинки на маршрутці проїхатися.
Чоловік сів з мамою в машину і поїхав. А я залишилася стояти з хворим сином на зупинці. Я викликала таксі. Але не додому, а одразу до батьків.
-Ви де? – подзвонив Діма майже через годину.
У батьків. Я кинула слухавку. Суперницею для свекрухи не буду. Нехай живе з мамою, якщо вона йому важливіша. Подам на розлучення, а там далі життя покаже. Жити є де, квартирантів попередила, щоб незабаром звільнили квартиру. Машину поділю навпіл, а свекруха нехай на тролейбусі катається в своєму новому бежевому пальто!
