Не хотіла, але зробила
Курити Катерина не вміє, та все ж переконана, що це їй допомагає заспокоїти нерви. Вона стоїть у дворі свого будинку в селі під Черкасами й дивиться на пусту вечірню вулицю, а думки її важкі, тривожні. Останнім часом її життя наповнилося справжніми клопотами.
Живе Катерина одна у хаті покійної бабусі, батьки за сім кілометрів, у сусідньому селі. Захотілося їй самостійності, вже двадцять три минуло. Працює на пошті.
Катерина докурює цигарку, але до кінця не може гасить і кидає:
Не моє це діло курити От Маряна постійно димить одну за одною, це вона мене підгодовувала, казала, що цигарки нерви заспокоюють. Та чи ж справді? думає Катерина.
Раптом повз її двір проїжджає поліцейська машина нового дільничного Івана, його тільки-но перевели з Смілянського району. Про це Катерина вже чула від колег на пошті. Провівши Івана поглядом, вона заходить у хату, якраз темніє, а їй сьогодні треба зважитися на непросту справу
Учора на пошті було небагато людей, але час від часу заходили односельці.
Завтра тут буде аншлаг! промовила Анна Петрівна, сьогодні ж спокій перед пенсіями.
Анна Петрівна працює на пошті ледь не з юності, односельці навіть з нею дитинства не памятають, сама ж каже:
Тридцять років тут одпрацьовую, всі мене знають. Не уявляю, щоб ще десь працювала.
Отак так, тітко Ань, посміхається молода Маряна, мама моя каже, без вас пошта б давно розвалилась. Все на вас тримається.
Та ні, було б кому працювати, святе місце пустим не буває. Колись піду на пенсію
Добрий день, входить Маргарита, жінка огрядна, сорок два роки. Ех, спека сьогодні. Я ось із чим: сусідка моя, бабця Єфросинія, просила оформити підписку на журнал, любить вона щось читати тепер. А ми зранку виїжджаємо на море, аж в Одесу От вона й просила, бо підписка завершується, не хоче лишитися без журналів. Жалко її, не ходить бабця, читає цілий день каже, так швидше час летить.
Ого, Маргарито! Не боїшся так далеко, ще й із сімєю? питає Анна Петрівна. Одеса добре, погрієтеся на сонечку! говорить вона з таким тоном, наче сама щойно повернулась звідти.
Та ні, не боюсь. Фотки відразу викладу в інтернет, купальник новий маю дивіться! посміхається Маргарита та й іде.
Скільки ж це треба гривень, щоб з сімєю на море поїхати зітхає Маряна.
А що, гроші у них є, чоловік фермер! упевнено каже Анна Петрівна.
Мовчить лише Катерина, сидить біля стіни, вдивляється у монітор компютера, слухає і думає
Невдовзі до пошти заходить дільничний Іван, вітається весело:
Доброго дня! Має прийти на моє імя якийсь лист, подивіться звертається до Маряни, але зиркає на Катерину.
Й не знав, що у вас тут такі гарні дівчата працюють Катю, а ти якась сумна.
Анна Петрівна стежить за його поглядом.
А, то Катерина. Нареченого недавно поховала
Розумію каже Іван, а Маряна повідомляє, що поки листа немає.
Три тижні тому Катерині загинув наречений Олексій. Знайшли його вбитим у райцентрі на пустирі, казали, любив грати в підпільному клубі, про це Катерина і гадки не мала. Винних поліція не знайшла, але одного вечора, вже пізно, до Катерини із Черкас приїхали двоє молодиків. Бачила їх із Олексієм раніше.
Твій наречений нам винен чималенько
Але ж він загинув лякається Катерина.
Га, а борги не вмирають. Тепер ти маєш заплатити. Один з них, Тарас, називає велику суму сто тисяч гривень.
Де я такі гроші знайду?
Це вже твої проблеми, у вас же в селі є заможні люди, думай.
Я і не знаю, хто
Не бреши, ти ж на пошті працюєш все знаєш, рішуче каже Тарас, нам потрібні гроші. Через два тижні приїдемо за ними. Тільки спробуй звернутись у поліцію живою не залишимо! Ось тобі відмички, будь-який замок відкриєш, каже він грубим голосом.
Вийшли вони і Катерина швидко зачиняє двері. В хаті тиша, у скронях пульсує кров, ніч надворі. Минув день Катерина вирішує вночі пробратись у двір Маргарити. Всі вони вже на відпочинку. Катерина знає, собаки у дворі немає, лише ворота замкнені. Не біда перелазить через паркан.
Катерина не знає, як потрапить до будинку, але як і казав Тарас, відмичка відкриває замок. Серце калатає вона порушує закон, і тепер сама стає такою, як ті бандити.
Довго шукає гроші, світло ллється від вуличного ліхтаря за парканом.
Господи, що ж я роблю Жити ж так хочеться, Олексію, ось лежиш ти там, а я за тебе страждаю і навіть красти мушу
Катерина розуміє треба би звернутись до поліції, але боїться. Той страшний Тарас всюди дістане! Знаходить тільки пятнадцять тисяч гривень у комоді, ще золоте кільце та браслет Маргарити. На столі стоїть ноутбук кладе його в сумку.
З пошти вона йде прямо в їдальню.
Так само тихо залишає хату Маргарити, накинувши сумку на плече, озирається навколо ніде ніде світла, лише вдалині гавкають собаки. Ні душі. Якби хтось бачив страшно подумати. Катерину трясе від страху.
Вдома заховала сумку у стару бабусину скриню, що стоїть у коморі під старими речами. Тієї ночі вона не спить, мучиться, і на роботу йде з головним болем. Близько полудня вибігає з пошти, прямуючи до місцевої їдальні.
Доброго дня! раптом зявляється Іван, вона здригається, а він усміхається, не хвилюйся, ми просто в один бік, я також до їдальні.
Добрий тихо відповідає вона, гарячково думаючи невже вже знають про її провину? Чи чекав мене тут?
Саме тебе чекав, жартує дільничний.
Вона зустрічає його погляд і трохи заспокоюється, розуміє жартує. З того дня вони починають обідати разом, а вечорами він зустрічає її після роботи й часом залишається в неї.
Чутки миттю ширяться селом:
Та схопила Катерина дільничного, виграла! бурчить Тамара, Іван ж подобається моїй Наталі, та прозівала, лишила, а тут цю
Та гаразд вам, видно ж, що Іван закохався в Катерину!
І справді, все між ними взаємно, кохання спалахнуло, а односельці кепкують.
Нареченого не так давно поховала, а вже нового знайшла!
Та, може, їй усе життя сама мучитися треба? вступаються інші.
Катерина не знаходить собі місця настає день, коли приїдуть за боргом. А раптом зустрінуть тут Івана? Вона дуже хоче зізнатись йому в тому, що зробила, та час невблаганно наближається. Зрештою, за два дні, набирається рішучості.
Іване, я маю тобі визнатись, починає Катерина, а він сміється.
Та знаю я Я теж тебе дуже люблю
Ні, це не про те
Іван починає слухати уважно, зосереджено, не вірить, що ця тендітна дівчина, яку він так любить, могла таке зробити. Але, розуміє її змусили.
От так справи, Катерино. За це треба відповідати, але Де воно все?
Я відразу мала звернутись до тебе
Вона дістає сумку віддає Івану. Він довго її в чомусь переконує, обіцяє допомогти. Через два дні, пізно ввечері, у двері хати стукають Катерина з острахом відчиняє, там стоїть Тарас із товаришем, вимагають грошей.
Я не знайшла всі гроші, та придумаю щось Дайте часу!
Тарас вистачає її за плече і стискає.
Ще час їй треба! Ні, або гроші, або ми він силою шарпає за футболку рве її. Але бачить, як падає позаду його товариш, а слідом і сам Тарас. Обидва лежать на підлозі, а Іван вже застібає наручники, інший поліцейський піднімає Тарасового друга.
Все позаду, тихо каже Іван, вони понесуть покарання. Завтра приходь до відділку, будемо розбиратися.
Катерину допитують вона чесно розповідає слідчому все, як було. З Одеси Маргарита із сімєю повертається, їм усе повертають за описом. Іван просить слідчого не розголошувати, що винна Катерина. Якось усе минає. Ніхто й не подумав би, що така скромна, тиха дівчина здатна на таке Усі вирішили це ті хлопці з райцентру, вони ж і Олексія вбили. Їх відправляють на довго в колонію.
Іван робить Катерині пропозицію, святкують весілля. Кохання Івана змиває всі гріхи Катерини, гоїть старі рани. Вони вже виховують донечку Оленку.
