Я працюю в дитячому будинку на нещодавно нам привезли маленьких хлопчиків. Вони були близнюками. Їхня мама навіть дивитися на них не хотіла, приїхала на авто з якимось чоловіком. Неозброєним оком було видно, що він до цих дітей взагалі ніякого стосунку немає. Діткам тоді було лише декілька місяців. Коли ми запитали про причину відмови, їх мати відповіла, що вона не має їх чим годувати. Одразу було зрозуміло, що це неправда, адже вона приїхала на авто, той чоловік очевидно її коханець. Очевидно, що вони заважають її особистому щастю.
Через деякий час до нашого закладу прийшла одна жінка та сказала, що хотіла б побачити хлопчиків, яких сюди привезли. Я запитала яке вона має до них відношення, а Алла, так звали ту жінку, розповіла, що це діти її чоловіка. Діти від коханки.
У неї з чоловіком завжди були довірливі стосунки та вона навіть не могла знати про те, що він їй зрадив. Одного разу він поїхав на День народження до друга, вони святкували за містом в лазні. Були запрошені інші жінки та чоловік Алли напився. Незчувся, як опинився в ліжку з іншою жінкою. Про це він волів мовчати, але коханка зателефонувала до Алли та розповіла про все. Алла спочатку не повірила, адже її чоловік Артем ніколи не давав приводів сумніватися у своїй вірності.
На деякий час коханка зникла з поля зору, але потім у неї розклеїлись стосунки з черговим залицяльником та вона вирішила спробувати щастя знову. Зателефонувала та сказала, що У них народилися діти та вона віддала їх до дитячого будинку. Алла з Артемом розійшлися, але жінка не змогла покинути напризволяще тих хлопчиків. Алла не може мати дітей та запитала як можна взяти близнюків під опіку. Ми про все їй розповіли.
Через місяць вона приїхала зі своїм чоловіком, він був геть розгублений, а коли побачив хлопчиків, то розплакався. Вони хоч і маленькі, але були схожі на свого батька. Після оформлення всіх необхідних документів діти поїхали до свого нового дому.
Я дивилася їм услід та дивувалася з ситуації, що склалася. Не кожна жінка змогла б переступити через власну гордість та забрати до себе дітей від коханки. Алла казала, що діти ні в чому не винні та при живому батьку не повинні жити в дитячому будинку. Її чоловік уже розкаявся за свою несвідому зраду. Алла дійсно мудра жінка.
Я розповіла про цю історію подрузі, яка опинилася в подібній ситуації, а Тамара сказала, що вчинила б по-іншому. Якби коханка її чоловіка відмовилася б від дитини, то вона примусила б свого чоловіка взяти під опіку дитину та самому виховувати, а сама розлучилася б з ним. У випадку Тамари розлучниця залишила дитину та тепер вимагає гроші на її утримання, а Тамара з чоловіком зараз знаходяться в процесі розлучення.
У кожного своя думка та кожен сам вирішує як правильно чинити в тій чи іншій ситуації. Краще, звичайно, не потрапляти в подібні сценарії. В цьому випадку страждають усі, а передусім діти, які не просилися на цей світ.
Проте мене найбільше дивує позиція чоловіків. Якщо чоловік знає, що не буде вірний своїй дружині, то для чого тоді одружуватися? А якщо вже так сталося, що почуття до дружини охололи та чоловіку хочеться нових вражень, то не правильніше розлучитися, а тоді вже пускатися в пошуки нового кохання. Навіщо заганяти жінку в комплекси або мучити її брехнею?
