Мене оборює різниця між закладами навчання приватного сектору та державного! Невже настільки все у нас в країні все так паскудно, що державі геть все одно, яких фахівців вона ростить, що чекає її майбутнє потім?!
Раніше я тільки на словах чула, що у нас все робиться виключно за гроші. За гроші тобі знайдуть вакцину у лікарні, якої вже давно немає, приходьте пізніше. За гроші тобі знайдеться додаткове місце у кінотеатрі, який переповнений. За гроші тобі швиденько зроблять диван, або що. Будь-що. Тебе поставлять в голові потяга, якщо зверху докинеш парочку сотень гривень. І мене це щиро дратує!
Особливо такі речі я почала помічати, коли відводила свою дворічну дитину до садочка, та попросила їх акуратно допомогти звикнути до нових обставин. Малеча в мене дуже товариська, проте без мами залишатись із новими людьми будь-кому буде складно. Я довго стояла під вікнами, та слухала, як маленька плакала. Було тяжко себе стримати, щоб не забігти туди та обійняти своє чадо.
Цілий місяць ми ходили до садочка всього на декілька годин. На роботі в мене завал тільки більше ріс та ріс… Начальник вже починав дорікати, що я не виконую вчасно власну роботу. Та я його цілком розумію. А що я могла вдіяти? Дитина в істериці просить маму, чоловік на вахті.. Що залишалось робити?
Після цілого місяця страждань я вирішила спробувати приватний садочок. Так, різниця в ціні була разючою. Власне, саме тому я й не повела туди дитину із самого початку. Якщо в державному садочку ми платили всього тисячу гривень в місяць разом із харчуванням, також докупили іграшки та деякі речі найпершої потреби, Та це не зрівняється із шістьма тисячами в місяць у приватному.
Проте, як не дивно, вже із першого відвідування вихователі легко найшли спільну мову із дитиною. Вона не плакала, не кричала та не просила маму.Я спокійно цілий день працювала на роботі без хвилювання, що в мене дитина надриває горло в садочку. А головне, коли я прийшла, то побачила у кімнаті того самого вихователя, що і в державному садочку, проте вона так мило спілкувалась із дітьми, що навіть не вірилось, що це дві однакові людини.
От чому така разюча різниця? Втому, що батьки тут тобі зарплатню платять, і ти мусиш виконувати свою роботу гарно інакше полетиш із робочого місця, а в державному стабільно отримуєш одну суму та немає чого хвилюватись?
Вже за місяць відвідування приватного садочка моя дитина навчилась вирізати ножицями, малювати по лініях та з’єднувати дві половинки. Кожного дня приносить додому різноманітні поробки, та з кожним днем я помічаю, як вона розвивається. А от що в державному було? Дитина просто ревіла цілий день. Ні про які навички та поробки мови йти не могло. Так, я розумію, що два роки це ще досить маленький вік, проте аби це було дійсно перешкодою, то дитина і в іншому садочку однаково себе поводила, а тут просто небо та земля.
Можливо, хтось засудить мене за мої роздуми, та вони не безпричинні! Аби ж це було випадковістю, чи просто моїми здогадками із спостереження збоку, та ж ні. Я та моя дитина особисто стали, можна сказати жертвами, недбалого відношення безплатного садочка. Аби малеча ще хоча б з тиждень там побула, то в майбутньому точно мала б проблеми із психікою. А це ніяких грошей не вартує. І справа тут геть не в придвзятому ставленні до державних закладів.
