Хиба можна вдати, що все по-старому?
Марія з дитинства любила запрошувати подруг до себе додому. Мама завжди дозволяла, бо й сама була такою. Скільки себе Марія памятала, у них постійно були мамині подруги, особливо у вихідні.
Дні народження ніколи не обходилися без гостей. Батько був іншим спокійним, до візитів маминих подруг ставився нормально, іногда чаював з ними, жартував. Але частіше вони сиділи самі, а він копався у гаражі друзів у нього майже не було, хіба що сусіди.
Марії подобалося, коли мамині подруги заходили просто так, по дорозі. Вони рідко пили вино, хіба що по святах, а так чай чи каву. Коли приходили гості, у матері завжди піднімався настрій сміялися, співали, розмовляли.
Мам, а чи можна, щоб Оленка й Катруся до нас зайшли? питала вона.
Звісно, доню! На столі печиво й цукерки частуй, якщо що, і йшла на роботу.
Якщо довго не приходили, мама пекла пиріжки й казала:
Запрошу хоча б Галю й тітку Ганну сусідок наших. Марічко, сходи поклич їх.
Так і жили. Коли Марія вчилася в університеті, на вихідні приїжджала з подругою, а то й на канікулах могла привести її, звісно, з дозволу матері. Звичка матері приймати гостей передалася й Марії.
За чоловіка вона вийшла на останньому курсі за однокурсника Ігоря. Жили окремо, вона запрошувала подруг. Ігор спершу був проти. Але потім зрозумів, що для дружини це важливо.
Ігорку, у нас у домі завжди були гості, я до цього звикла. Ти ж не проти, якщо іноді до нас будуть приходити друзі?
А в нас гості були рідко, моя мама не любила нікого запрошувати. Якщо батько приводив когось після роботи скандал на весь вечір. Але я не проти, якщо тобі так хочеться. Поступово чоловік звик.
Разом обирали, кого запросити, і з часом зявився постійний кол. Ігорю не подобалася Маріїна подруга Тетяна. Вона була самотньою, поховала чоловіка й завжди трохи сумною.
Як ти з нею дружиш? казав він. Вона завжди похмура, слова з неї кліщами не витягнеш. Якщо не сміятися, то навіщо взагалі приходити?
Але вона розуміє мене й дає гарні поради. Тетяна поганого не порадить. Вміє слухати, таємниць не розголошує. Іноді ж хочеться поговорити по душі саме з такою людиною.
Ну знайшла, кого слухати Тоска зелена.
Ні, Ігор, вона мені подобається. Вона не хоче бути у компанії, тому іноді заходить сама. Мені з нею спокійно. Вона ніколи не скаржиться й підтримує мене. Такі подруги потрібні.
Час минав. Ігор із Марією збудували великий будинок, народили сина, але вона й далі зустрічалася з подругами. Іноді гуляли з дітьми, але частіше сиділи в Марії у будинку було просторо.
Дві подруги жили зі свекрухами, там особливо не пожартуєш. Лише одна Ярина мешкала з чоловіком і сином окремо, але все одно частіше приходила до них. Іноді збиралися з чоловіками ті випивали, сиділи в гаражі чи лазні.
Одного разу Тетяна прийшла й ненароком проговорилася:
Маріє, я б на твоєму місці не довіряла Ярині. Будь обережна вона занадто багато уваги приділяє твоєму чоловікові.
Що ти кажеш? Вона просто жартівлива, заступилася за подругу Марія.
Потім довго думала над цими словами.
У неї самої немає чоловіка, то й заздрить. До речі, мама теж казала триматися подалі від самотніх подруг. Треба якось віддалитися від неї.
Поговорила й із чоловіком.
А я що тобі казав? Вона якась дивна
Зрештою, Марія викреслила ТетянАле тепер, сидячи з Тетяною за чашкою гарячого чаю, вона нарешті відчула справжній спокій і зрозуміла, хто насправді їйні справжні друзі.
