**Щоденник**
Не можна прикидатись, що все, як раніше.
Ірина з дитинства обожала запрошувати подруг додому. Мама завжди дозволяла, адже сама була такою. Скільки Ірина себе памятає, у них постійно були мамині подруги, особливо на вихідних.
Дні народження ніколи не обходилися без гостей. Батько був іншим спокійним, і на візити маминих подруг дивився з розумінням, іноді чаював з ними, жартував. Частіше він сидів у собі, копався в гаражі, друзів у нього було небагато хіба що сусіди.
Ірині подобалося, коли до них заходили мамині подруги навіть просто так, по дорозі. Вони рідко пили вино, лише по святах, а так чай чи каву. Коли приходили гости, мама оживала, усі сміялися, а часом і пісні співали.
Мам, а можна, щоб Оля з Маринкою завітали? питала вона.
Звісно, доню, на столі печиво та цукерки, пригости, якщо що, і йшла на роботу.
Якщо подруги довго не заходили, мама пекла пироги й говорила:
Запрошу хоч Наталку й тітку Ганю з сусіднього двору. Іринко, зайди до них, поклич.
Так і жили. Коли Ірина вчилася в університеті, часто приїжджала на вихідні з подругою, а на канікули могла завітати разом із нею. Звичка мати гостей перейшла й до Ірини.
За чоловіка вона вийшла на останньому курсі за однокурсника Андрія. Жили окремо, вона запрошувала подруг. Андрій спершу був проти. Але зрозумів, що для дружини це важливо.
Андрюшу, у нас вдома завжди були гості, я так звикла. Ти ж не проти, якщо іноді приходитимуть друзі?
У нас удома майже ніколи нікого не бувало. Мама не любила приймати. Якщо батько приводив когось після роботи скандал на весь вечір. Але якщо тобі хочеться я не проти.
З часом чоловік звик. Разом вирішували, кого запросити. Андрію не подобалася подруга Ірини Зоряна. Вона була самотньою, поховала чоловіка і завжди трохи сумною.
Ну як ти з нею дружиш? нарікав чоловік. Вона як камінь, слова не витягнеш. Якщо не сміятися, навіщо взагалі в гості ходити?
Але вона говорить зі мною, дає поради, і як слухач найкраща. Зоряна не зрадить, нікому не розповість секретів. Так, вона не гучна, але іноді хочеться саме такої тиші.
Ну знайшла, кого слухати
Ні, Андрію, вона мені подобається.
Час минав. Ірина з Андрієм збудували великий дім, народили сина. Два рази на тиждень збиралися з подругами. Іноді гуляли з дітьми, але частіше сиділи вдома.
Дві подруги жили зі свекрухами, тому особливо не розгуляєшся. Тільки Ярина мешкала з чоловіком і сином окремо, але все одно приходила до них. Іноді збиралися з чоловіками. Ті випивали, сиділи в гаражі або в лазні.
Якось Зоряна завітала й між іншим сказала:
Іринко, я б тобі не довіряла Ярині. Будь обережна вона занадто багато уваги приділяє твоєму чоловікові.
Що ти кажеш? Вона просто жартівлива! відповіла Ірина.
Потім довго думала над тими словами.
У неї немає чоловіка, тому й заздрить, вирішила вона. Зоряну треба віддаліти.
Ірина поговорила з Андрієм.
А я тобі казав вона дивна
Ірина викреслила Зоряну зі списку подруг, але життя не змінилося. Друзі продовжували збиратися. Якщо хтось був зайнятий, інші допомагали.
Іринко, виручи, забери мого Віталіка з садка, дзвонила Ярина. Мій Сашко на риболовлі, а я затримаюся.
Звісно, беру.
Одного разу Ірина зустріла Ярину в садку. Вийшли разом, хотіли пройтися парком. Дорогою Віталик спитав:
Мамо, а дядя Андрій сьогодні прийде? Вчора він приніс мені смачні чіпси.
Ярина нічЯрина зніяковіло замовкла, а в Ірини раптом стало холодно в грудях адже її чоловіка теж звали Андрій.
