Так вийшло, що мій брат переїхав жити до Німеччини, там він знайшов собі дружину й залишився. Я ж з мамою залишилась жити в Одесі. Довго ми впрошували брата з дружиною та дітьми приїхати у гості, бо постійно у нього були якісь справи, в тут він нарешті повідомив, що приїде.
До його приїзду ми почали готуватися ще за місяць, як-не-як дуже очікуваний гість, тим паче ми так довго не бачилися.
Ми забрати їх з аеропорту і по дорозі додому заїхали у супермаркет, щоб купити всього свіжого. Мій брат поводився там дивно, але я намагалась на це не звертати уваги, мабуть, багато чого змінилось за його відсутності, от він і придивляється. Але потім він мені повідомив, що купує собі вино, якщо я чи ще хтось захоче сім‘ї теж, то повинен сам його купити. Хвилину я усвідомлювала сказане, бо воно надто мене здивувало, а потім відповіла братові, що ми зарання закупилися вином та пивом, тому всім охочим вистачить.
Наступного дня брат з дружиною відправилися у магазин і повернулися звідти засмученими, коли я почала у них запитувати, що сталось, то вони мені пояснили, що їм не додали до здачі двадцять копійок, а вони цього навіть не помітили. Я спробувала їм пояснити, що зараз у всіх магазинах заокруглюють і в цьому не має нічого страшного, але вони мене навіть слухати не хотіли.
Через кілька днів я стала свідком скандалу, який учинив мій брат через те, що продавчиня не хотіла йому віддавати 80 копійок до здачі. З горем та криком, а він таки домігся своїх копійок. Ще ніколи мені не було так соромно перед людьми, що все це чули, але брат був дуже задоволений, що цього разу не дав себе обдурити.
Вдома, помітивши мій стан, він почав мені читати цілу проповідь про те, як важливо економити й не давати себе обдурювати системі. У нього на рахунку кожна копійка і саме завдяки цій його якості він зміг придбати хороший будинок у Німеччині та їздити з дружиною та дітьми на відпочинок. Не забув він й нагадати, що українці надто добрий народ, що все всім пробачає, тому й потопають у фінансовій кризі.
Мого чоловіка спочатку смішила поведінка брата, але потім почала відверто дратувати. Коли він нам втретє говорив одне й теж через те, що у мого чоловіка закотилась двогривнева монета під диван. Брат дістав її через п‘ять хвилин і знову читав лекцію про те, які всі українці не бережливі.
Згодом, коли брат з його сім‘єю поїхали, ми з чоловіком повернулися до теми фінансування й усвідомили, що наші нерви набагато дорожчі, ніж 70 копійок на касі. Звісно, тепер ми їх будемо витрачати обдуманіше, але й сваритися за кожну монету точно не будемо. Воно того не варте.
А яке ваше ставлення до грошей? Теж вважаєте, що потрібно берегти кожну копійку, чи думаєте, що гроші створені для задоволення потреб, а не сенсу життя?
