Доньці було тільки п’ять років, коли чоловік зібрав свої речі та пішов до іншої жінки. З того часу від нього не було ні слуху, ні духу. Він жодного разу до неї не подзвонив навіть не вітав її з днем народження. Про матеріальну допомогу я взагалі мовчу. Саме тоді були важкі часи, коли відбувалося різке скорочення на роботі, під яке потрапила і я. Саме в той час багато людей виїжджали на заробітки за кордон, тому деякий час повагавшись, я зрозуміла, що іншого способу й в мене немає, оскільки потрібно було ставити доньку на ноги, а батьки не були в змозі допомагати вже матеріально, але могли залишитись з дитиною.
Тому відразу після мого рішення донька переїхала жити до батьків, а я виїхала до Іспанії, де працювала одна моя знайома. Той час донька проводила своє дитинство та юність у бабусі та дідуся, які віддавались їй повністю. Проте зараз в доньки до мене є купа претензій та образ, оскільки вона мене вважає поганою матір’ю, що я залишила її тоді на своїх батьків. Не один раз я з нею розмовляла і хотіла пояснити, що тоді в мене не було іншого вибору, проте вона не розуміє або не хоче розуміти мене.
Через декілька років не стало батька, оскільки він завжди мав проблеми із серцем, тому так рано пішов із життя. А ще через чотири роки не стали мами. Саме тоді я зрозуміла що вже точно пора повертатись додому, оскільки потрібно було доглядати батьківський будинок. До того ж я встигла поставити доньку на ноги: допомогла вивчитись в університеті, стати на роботу та купила їй власне житло в центрі міста. Проте донька, можна сказати, що взагалі не цінує мою працю або вона вважає, що це дійсно мало так бути. У мене серце стискається від того, коли я усвідомлюю, що без мене донька виросла справжнім егоїстом, яка думає тільки про себе та не цінує те, що має. Адже я там, в Іспанії, собі відмовляла в усьому, щоб більше грошей пересилати додому і тепер ось так повернулась мені моя доброта та моя праця задля рідних.
Просто дочка не усвідомлює, що може бути таке життя, коли немає змоги заробити грошей, ти дуже хочеш, але не можеш, а сім’ю пригодувати потрібно. Я не думаю, що їй було б краще, якби я була поряд, але вдома не було нічого їсти й вона нічого не мало, адже грошей не було взагалі. Але зараз вона не хоче бачити мене. Я вирішила що буду поступово налагоджувати з нею стосунки.
В принципі вона вже зараз доросла і все, що я мала дати її, я вже дала, а далі діло за нею. А я тим часом оселилась в будинку батьків, де зробила ремонт та доглядаю їхній подвір’я. До Іспанії я більше їхати не збираюся, за ті довгі роки мені вистачило з головою.
Нещодавно я почала спілкуватися з сусідом, який теж одинокий. Він мені запропонував зійтись та почати жити разом, але й тут донька вставила свої 5 копійок й сказала, що тоді я можу повністю забути про спілкування з нею, й що вона не дозволить, щоб я привела в будинок, де вона виросла, нового чоловіка. Що мені робити я не знаю, адже стосунки з донькою навряд чи налагодиться та й доживати вік сама я не хочу. От що мені робити?
