Андрій і Володимир брати. Одружуватися не поспішають. Андрію двадцять сім років, Володимиру двадцять п’ять. До сих пір живуть у будинку з батьками. Коли померла бабуся, мама вирішила продати її двокімнатну квартиру і поділити між синами. Нехай вони купують собі по однокімнатній і проживають окремо. Можливо тоді знайдуть собі дівчат і одружаться.
Так і зробили. На свою половину грошей Андрій хотів двокімнатну квартиру. Збережень у нього не було, а є хороша робота, за яку платять гарну заробітну плату. Чоловік знайшов квартиру, яка йому сподобалася. На ту суму грошей, що не вистачає взяв кредит. Тяжко йому приходилося спочатку. Робив сам ремонт, виплачував кредит. Виходило так, що на прожиття грошей не вистачало. Кілька разів ходив до батьків вечеряти. Але коли регулярно став ходити, мама між іншим запитала, чи не допомагатиме він грошима, тому що харчів приходиться більше купувати. Говорити, що в нього взагалі грошей немає не став. Просто перестав ходити. Через півроку ремонт закінчив. Стало легше. Але більшу суму кредиту почав виплачувати, щоб швидше розрахуватися. Ще через рік закрив всі борги по кредиту. Нарешті можна видихнути. Живи й радуйся. Брат сміявся з нього. З такими грошима, а ходиш як бідний.
Володимир за свою частку грошей не став купувати квартиру. Він винайняв житло і спланував вкласти гроші в бізнес. Коли розповів Андрію, той застеріг його, щось тут не дуже прозоро, не поспішай. Тим паче, що товариш про якого розповідав брат, якийсь непевний. Володимир засопів невдоволено, ти мені заздриш, говорить.
Не послухав брата, вже через два місяці стало ясно, що бізнес накрився. Надурив його товариш. Зумів витягти з нього гроші й втік.
Залишився Володимир і надалі жити біля батьків. Минуло два роки. Одного разу, коли Андрій прийшов на день народження мами, вона почала говорити, що як в Андрія все добре склалося, а Володя такий нещасний. Хоче жити окремо, а винаймати більше не в змозі. Роботи в нього немає. От коли б ти Андрійку забрав його до себе у квартиру. Можливо і роботу знайдеш для нього. А ще краще було б, щоб продав квартиру, і купив дві однокімнатні. Мама після такого монологу мовчки дивилася на сина.
– Мамо, а ви не хочете продати будинок, розділити на трьох і купити кожному те що дістанеться за такі гроші? Запитав Андрій. Він не розумів, чому повинен віддавати своє. У Володимира також були гроші, про що він думав. Тим паче що попереджав, щоб не ліз в аферу.
Цим запитанням роздратував маму. Вона почала сварити Андрія, що він поганий брат і син, як таке говорить.
Андрій вийшов надвір, зрозумів, що примирення не буде, і пішов додому
