Завжди з теплотою в серці згадую свої студетські роки. Гулянки до пізньої ночі, нескінченні пари, здача сесій, коли бігаєш сам не свій, і намагаєшся доздати свої хвости.
Ось саме в такий з днів зі мною сталася просто химерна історія. Зайду здалеку, і скажу: “Знаю, знаю, що старість треба поважати, всі такими будемо…” Одного ранку я вибіг з гуртожитку, я саме запізнювався на пари, які проводилися в іншому корпусі університету. Здалеку я помітив, що їде саме моя маршрутка. Був ранок, людей на зупинці було багато. Я майже добіг, але збоку мені заважала бабулька в коричневих чоботях. Вона йшла повільно, виляла зі стори в сторону.
Ось мені й довелося її злегка «посунути», але вийшло, що відштовхнув, тому що вона трохи проїхалася по снігу в своїх чоботях, ледь втримавши рівновагу, а я ще й ляпнув на ходу, здуру, що раз вона стара, то і сиділа б вдома, не заважала б усім. Правда, я потім їй допоміг підвестись.
Бабка повернулася, плюнула мені в слід, і сказала, що і я дуже скоро постарію, не буду вічно молодим і шаленим. І що мене чекає тяжка старість.
Тоді я не надав значення її словам, махнув рукою і вскочив у маршрутку, двері якої вже зачинялися.
Цілий день я закривав сесію, здавав хвости. Прийшов у гуртожиток пізно ввечері, прийняв душ, повечеряв, і заснув без задніх ніг…
Вранці я прокинувся… (Я так собі думав)
Пішов вмиватися, і в дзеркалі я не побачив свого відображення… На мене дивився якийсь старий бородатий дід…Поголитися я так і не зміг. Цілий вихідний день я просидів в кімнаті. Голова боліла, а з будь-якої дзеркальної поверхні на мене дивився той старий дід.
До ночі сам не свій був. Читав в Ітернеті, що ж це може означати… Якось заснув. Декілька разів вночі крутився, прокидався в холодному поту. Мені снилася та бабка, яку я випадково збив з ніг на зупинці, і тицяла в мене пальцем.
Вранці я прокинувся з жахливим головним болем. Швидко підбіг до дзеркала, там бу Я! То був страшний сон!
Більше мені такого ніколи не снилося. Але літніх людей, про всяк випадок, обходжу тепер стороною. А з вами було щось подібне?
