Руслан зі своїми батьками жив у сусідньому під’їзді. Хлопець був старшим за мою Олю, але це не завадило йому завести дружбу з дівчиною. Бувало, ми ще в ліжку додивляємося сни, а він вже чатує під дверима, чекає слушної миті, щоб подзвонити.
Дочка дратувалася, адже така надмірна увага з боку хлопця їй не подобалася. Все частіше вони між собою сварилися, поки одного разу Оля не розірвала дружби з хлопцем, а щоб насолити йому, почала зустрічатися з однокласником.
Запитую, навіщо вона так з Русланом, адже хлопець її дійсно любить, а вона таке мені заявила, що досі соромно:
-А я не збираюся все життя їсти сухарі та мріяти про нові туфлі. Виходити заміж, мамо, потрібно не через кохання, а вигоду.
Звідки вона цього нахапалася не знаю, але виховувати її було запізно. Єдине про що попросила, щоб була обачною й думала про наслідки своїх вчинків.
Руслан залишатися в місті не захотів, перевівся до іншого навчального закладу й додому навіть не приїжджав. Тим часом моя Оля вийшла заміж за того самого однокласника. Федя мені не подобався – зарозумілий, пихатий та егоїстичний. Він рівняв людей по їхньому достатку, тож я у родині зятя честі не знала. Оля переїхала до чоловіка й спілкувалися ми вкрай рідко.
Минуло чотири роки, я вже й звиклася з думкою, що старість доведеться зустрічати на самоті й нікому я не потрібна, коли у двері квартири подзвонили. На порозі стоїть моя Оля, вся заплакана, а валіза біля їх ніг дала зрозуміти, що заможне життя закінчилося.
Мовчки відійшла в бік, дозволивши дочці зайти до квартири. На кухні зробила нам чай, дістала печиво й запитала:
-Чи не образять тебе, дочко, такі скромні частування? Ти вже вибачай у мене на чорну ікру чи червону рибу грошей немає.
Оля розплакалася. Ніколи не бачила її такою, вона ж у мене кремінь, а тут такий несподіваний вияв емоцій.
-Тихше, тихше… – почала заспокоювати свою дитину. – Немає там за ким плакати!
-Мамо, пробач мені, будь ласка – ридала Оля. – Ти ж самого початку мала рацію. Не потрібно було Руслана відганяти. Я ж дурепа повна, любила його, але на гроші Феді повелася. Тепер маю відплату.
Того вечора я чи не вперше змогла поговорити з дочкою, як з дорослою поміркованою людиною. Домовилися, що вона житиме зі мною, а я спробую довідатися щось про Руслана. Можливо ще не все втрачено та є шанс повернути втрачене кохання.
