Минулого тижня моя шефова святкувала власне п’ятдесятиріччя. Запросила в гості все наше відділення з другими половинками.
Зі своєю директрисою працював уже більше як десять років. Знав її як владну жінку. Що ж поробиш – посада робить своє. Але побачене мене просто налякало і після свята залишився неприємний осад на душі.
Усе було б чудово, коли б Марія не виставляла свого чоловіка на глум. І навіщо вона це робила? Досі не можу зрозуміти. Адже честі це їй точно не робить. Принижуючи когось, ми передовсім принижуємо самих себе.
Загалом Марія завжди тримала себе в руках і не говорила нічого зайвого про свою сім’ю чи чоловіка. А тут, вочевидь, хильнула зайве і язик розв’язався там, де не треба.
Вона при гостях назвала свого чоловіка йолопом. Потім наказала йому негайно встати з-за столу і розібратися на кухні, чому подали не зовсім теплий борщ. Чоловікові ця ситуація була не з приємних, однак мовчки пішов на кухню.
Протягом вечора він від дружини отримав майже п’ять таких наказів, які супроводжувалися ще й особистими образами. Мене це дуже здивувало. Адже він був хорошим чоловіком. І посаду займав непогану – очолював відділ укомплектування на автобусному заводі. І добрий за натурою. Але чомусь дався під ноги жінці. Чи, може, не хотів створювати конфлікт на рівному місці?
Однак після цього вечора мені досі неприємно. Думаю, що інші гості також не мали втіхи від таких уїдливих слів іменинниці. Наша директорка Марія принизила передовсім себе. Чоловік у неї просто надто добрий, тому вона собі таке дозволяє. Мабуть, він не хотів зі свята робити посміховисько. Адже інший чоловік би точно цього не стерпів.
