«Не шукайте мене і не дзвоніть, – на прощання зронила жінка»

Неля зібрала речі, забрала дітей і вийшла з подвір’я, не оглядаючись. Ніхто її не проводжав. Лиш свекруха недобрим поглядом глипнула на неї востаннє.

-Не дзвоніть і не шукайте. І не дивіться так на мене, мамо! – зронила Неля перед відходом.

А все почалося з того, що важко захворів її чоловік. Діагноз був невтішним. Для лікування потрібні були чималі гроші. В родини такої суми не було.

Її чоловік, Андрій, відомий як хороший зварювальник. Усім в селі допомагав, хто звертався до нього. Отож, Неля не довго думаючи, зібралася наступного дня і пішла по селу, розповідаючи, яка біда спіткала їхню родину. Жінку душили сльози і біль. Але іншого виходу вона не бачила

Люди йшли на зустріч, допомагали скільки могли. Так Неля назбирала потрібну суму, навіть трохи більшу, ніж було треба. Всі з розумінням ставилися до її нещастя.

Слава Богу, діагноз районних лікарів не підтвердився. Після ретельнішого обстеження в столиці Андрію  приписали певний курс лікування. Але він був значно дешевшим, ніж йшлося до того.

Неля була трохи розгублена, що їй робити з зібраними коштами. Вирішила, що треба віддати на лікування якісь дитині чи в дитячий будинок. Однак до її слів не дослухалися ні чоловік, ні свекруха.

Вже через тиждень на подвір’ї стояла нова машина. Нелі було соромно тепер дивитися людям в очі. Але на цьому її порозуміння з сім’єю не закінчилося. Чоловік перестав з нею спілкуватися, назвавши Нелю ненормальною. Так само вороже почала до неї ставитися й свекруха.

У середині в неї наче щось надірвалося. Неля зрозуміла, що вона стала чужою для цієї родини. Вихід один – піти звідси.

Нашвидкуруч зібрала речі, одягнула дітей і мовчки вийшла з хати. Андрій навіть не спитав, куди вона подається. Свекруха окинула її недобрим поглядом.

«І за що така невдячність?  Що я вчинила поганого? Не люблять вони мене. Не люблять».

Мовчки вийшла за ворота. Ніхто не зупинив, не запитав, куди вона з дітьми…

-Не дзвоніть і не шукайте. І не дивіться так на мене, мамо! – зронила Неля перед відходом.

Лишень село не осуджувало її. Воно знало всю правду. Воно було на її стороні. Але від цього Нелі не було легше…

Оцініть статтю
Дюшес
«Не шукайте мене і не дзвоніть, – на прощання зронила жінка»