Чужа наречена
Валерій завжди був на слуху. Він ніколи не витрачався на рекламу в газетах чи на телебаченні, але його імя і номер телефону передавали від одного до іншого, як кажуть у нас через знайомих і сусідів. Провести концерт? Легко! Організувати ювілей або весілля? Та без питань! Навіть у дитячому садочку випускний якось проводив, підкорив не тільки малюків, а й молодих мам!
Почалося все абсолютно буденно. Одружувався добрий товариш, а замовлений заздалегідь тамада так і не зявився потім виявилось, чоловік просто запив. Шукати когось іншого було ніколи, і Валерій взяв мікрофон до рук.
У школі він завжди брав участь у самодіяльності, займався в театральній студії «Джерело», в університеті був незмінним учасником «Студентської весни» та КВК. Експромт тоді вийшов на славу, і просто під час бенкету двоє гостей попросили його провести і їх свято.
Після університету Валерій почав працювати в одному з наукових інститутів Києва зарплати катастрофічно не вистачало. Перші гонорари за ведення заходів надихнули його: він хапався за будь-яку роботу, отримував не лише гривні, а й величезне моральне задоволення. Згодом заробітки за один вечір перевищували його місячну зарплату молодшого наукового співробітника в рази.
Вистоявши рік, Валерій наважився: залишив інститут, на накопичені гривні купив якісну апаратуру, офіційно відкрив свою справу й став серйозно працювати у сфері розваг. Одночасно почав займатись вокалом голос і слух у нього були гарні. Невдовзі вже працював як ведучий-співак, тричі на тиждень підробляв у популярному київському ресторані.
І ось Валерію тридцять. Він привабливий, впевнений у собі, має непогані статки, знаний у колах як класний співак, діджей і ведучий, що витягує будь-яке свято. Неодружений: навіщо, коли дівчата буквально самі «висять на шиї»? Але друзі вже давно обзавелися сімями, народжували дітей, і Валерій теж дедалі частіше ловив себе на думці, що хоче домашньої тиші й родинного затишку. Проте не було з ким. З легкодоступними тільки «на раз». Хотілося ж ідеальної раз і назавжди.
Потрібно знайомитись із молодшою студенткою, виховати під себе, а як виповниться вісімнадцять йти під вінець. Ідеальна дружина!
Валерій навіть почав брати замовлення на випускні у школах, придивляючись до потенційних наречених. Проте сучасні дівчата його розчаровували: вже зовсім не такі, як він уявляв. Він не впадав у відчай, «полював», як сам казав: обираючи серед юних дівчат, «вишукуючи рідкісного звіра». Та тоді доля вирішила підкинути йому несподіванку.
Все спершу виглядало буденно. Зателефонувала жінка, сказала, що її порекомендували знайомі:
Нам потрібен ведучий на весілля. У вас 17 червня вільно? Це чудово! Чи можемо зустрітись?
Зустрілись. І тут, за словами Валерія, він вперше по-справжньому зрозумів прислівя «земля з-під ніг іде». Пані, яка представилась Ксенією, була неймовірно чарівна, такої він ніколи раніше не бачив. Говорила чітко, ділово, одразу зазначила вимоги. Валерій не міг не милуватися нею: ось це так пощастило майбутньому чоловікові! Не лише красива, а й розумна рідкісне поєднання! Спочатку йому здалося, що Ксенії не більше 25, максимум 28, але у розмові вона згадала, що була піонеркою, а це ж під сорок!
Усе обговорили, підписали договір. Ксенія не хотіла, мовляв, «довіряю, чула найкращі відгуки», але Валерій звик працювати лише офіційно так вимагав і цього разу:
Звітую в податкову, не хочу мати зайвих проблем.
А сам, по правді, думав: нехай буде якийсь матеріальний доказ, що вона насправді існує, а не наснилась.
У Ксенії заграв телефон:
О, наречений приїхав. Може, підвезти вас?
Валерій відмовився, але, за звичкою, вийшов провести майбутню пару йому завжди було важливо оцінити їхні стосунки. Втім, тут його керували не професійний інтерес, а ревнощі із заздрістю. Наречений здивував Валерія: замість статного чоловіка, до неї підбіг хлопець молодший за нього.
Ксенія, все гаразд?
Вона лише злегка посміхнулась: мовляв, завжди все гаразд. Сіла у машину, наречений зачиняє дверцята і протягує руку Валерію:
То ви будете ведучим нашого весілля? Дуже радий! Мене про вас Славко розповідав, казав, що ви найкращий. Я Богдан, жених!
Валерій ледве пересилив себе, щоб не вдарити цього Богдана, стерти його щасливу посмішку Але лише потиснув йому руку:
Валерій. Взаємно приємно.
З цього дня Валерій ніби з розуму зійшов. Будь-який привід шукав, щоби подзвонити Ксенії, почути її голос, зустрітись із нею. День весілля наближався, а Валерій не знаходив собі місця. Один друг, і той, кому він довіряв, жартував:
А як же твої школярки, з яких ідеальну дружину можна зробити?
Валерій відмахувався:
Які, до біса, школярки? Ксенія досконала! Більше мені ніхто не потрібен!
То скажи їй про свої почуття, радив друг, але той лише відрізав:
Ти що, здурів? Вона ж заміж виходить! Інакше й не скажеш. Навіщо їй я, зі своїми дурними емоціями?
Час від часу щасливий Богдан заїжджав щось передати чи підписати:
Ось, Ксенія просила
В ті миті Валерій ледве себе стримував ненависть брала гору. Почав навіть думати, може, відмовитись від весілля ну його, ту репутацію! Але ж тоді він більше ніколи не побачить Ксенію І відступав.
За два дні до весілля Ксенія приїхала ще раз: «довести сценарій до блиску». Через ремонт у офісі зустрічались у квартирі Валерія. Багато жартували, сміялися, і обоє були у піднесеному настрої. Після обговорення деталей Валерій запропонував:
Давай за ідеальне весілля по келиху шампанського?
Ксенія легко погодилася.
Вона сміялася, здавалась ще гарнішою. Шампанське додало валерійської сміливості: він поцілував її. Ксенія не відштовхнула все перестало існувати довкола.
Прокинувся Валерій раптом сів на ліжку і озирнувся. Наснилось чи таки була та ніч? Ліжко поруч пахло її парфумами. Значить, не приснилось. Що тепер? Весілля не скасують? Він набрав Ксенію:
Привіт
Та, спокійно:
Привіт! Вибач, втекла рано, справ купа, сам розумієш завтра весілля!
То весілля буде? ледь чутно спитав Валерій.
Звичайно! А чому ні? Все ж добре!
Невже усі жінки такі цинічні? Як так: весілля, а вона навіть не моргнула й не відчула провини? Валерій не знаходив собі місця. Зірвати весілля? Та чи потрібна йому така жінка? А потім чесно відповідав собі: потрібна. Будь-яка.
Наступного дня Валерій приїхав до ресторану раніше. Дівчата-декораторки фліртували з ним, та він нікого не бачив. І тут до нього підійшла Ксенія.
Привіт. Я втекла після розпису, дуже хотіла тебе побачити, посміхнулась променисто. Що з тобою, Валерій?
Нічого не розумію, пробурмотів. То був розпис? А ти пішла?
Ну так! Зате з тобою побуду, а не з молоддю всюди кататись. Не радий?
З якою молоддю? Ти ж наречена?
Ксенія хвилину дивилась на нього, а потім розсміялась сміх щирий, заразний, Валерій мимоволі усміхнувся.
Звісно, ні! Наречена це моя дочка Ксюша. В Пітері навчається, щойно прилетіла. Раптом Ксенія посерйознішала. Ти що подумав, що це я заміж виходжу? І ще за два дні до весілля Ой, тю!
Лише тоді Валерій усе зрозумів. Ксенія жодного разу не сказала «я» чи «ми» завжди «наречена з нареченим». І Богдан називав її тільки Ксенією, звертаючись на «Ви». Як же раніше не здогадався? Смішно І тут Валерій спитав найголовніше:
А ти? Ти вільна? і коли Ксенія кивнула, відразу випалив: Виходь за мене! Будь ласка
Весілля минуло блискуче: ведучий перевершив себе, гості були в захваті. Молодята підійшли подякувати:
Дякуємо! Навіть не знаємо, як вас віддячити!
Я сама подякую, підійшла Ксенія, Ви йдіть, машина вже чекає, я тут усе проконтролюю.
Новина про те, що Валерій бере шлюб із жінкою на девять років старшою за себе, швидко розлетілася поміж родичів. Спочатку всі здивувались, але побачивши Ксенію, погодились:
У таку справді можна закохатися!
Ксенія і Ксюша народили своїх дітей майже одночасно з різницею у два тижні.
Ось так я зрозумів: справжнє кохання не має ані віку, ані формули, ні гарантій. Головне, не втрачати шанс і не судити людей поспіхом життя завжди підкидає несподівані повороти.
